Zoroaster. 2005.

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Найбільш шанований учитель Близького сходу Зороастр (близько 628-551 н. е.)  проповідував дуже близькі християнському світу істини, які виражалися посилом добра у світ на рівні думки, слова і справи. Релігійний реформатор заклав основи морального розвитку цілого регіону через заповідь: «Нехай щасливий буде той, хто бажає щастя іншим».

Згідно вчення Зороастра, світло – це є наявність Бога у проявленому матеріальному світі. Зороастрійці звертаються обличчям до світла як до Бога. Послідовники Зороастра поклоняються вогню, як найбільш важливому та доступному для людини з давніх-давен джерелу світла та тепла. Зороастризм вводить поняття посмертного суду – підрахунок діянь, скоєних у житті. Якщо добрі справи людини хоча б на волосинку переважили злі, язати (янголи) ведуть душу до Будинку пісень. Якщо переважили злі справи, душу забирає в пекло дев Візареша (дев смерті). Проповідь пророка мала яскраво виражений етичний характер, засуджувала насильство, прославляла мир поміж людьми, чесність і творчу працю, а також утверджувала віру в Єдиного Бога (Ахури).