Author: admin

Скульптура – це мистецтво, яке здатне передавати емоції, ідеї та цінності через форму та матеріал. Монументальна скульптура – це одна з найбільш значних форм мистецтва, яка використовується для вираження ідеології та символізації значущих подій, особистостей або ідей. Але що таке монументальна скульптура, і як вона слугує засобом вираження ідеології?

Монументальна скульптура створюється у великих масштабах і часто розміщується на відкритих площах або у громадських місцях. Ці пам’ятники можуть бути виконані з різних матеріалів – металу, бронзи та ін. Вони зазвичай мають величний вигляд, щоб привернути увагу та викликати захоплення глядачів. Така скульптура на замовлення доступна у нашій майстерні Art Sculptor.

Монументальна скульптура: особливості та приклади

Монументальна скульптура, що це, можна зрозуміти, розглядаючи приклади з історії мистецтва. Одним із найвідоміших варіантів монументальної скульптури є статуя Свободи в Нью-Йорку. Ця величезна статуя була подарована США Франції на знак дружби та свободи. Вона символізує ідеали демократії і стала одним із найвідоміших символів Сполучених Штатів.

Монументальна скульптура несе в собі не лише естетичну цінність, а й політичну, культурну та ідеологічну:

1. Служить засобом висловлювання ідеології, оскільки її форма та зміст можуть втілювати певні ідеї та цінності суспільства.
2. Використовується для увіковічнення важливих історичних подій, пам’яті великих особистостей.
3. Наголошує на національній ідентичності.

Однак монументальна скульптура також може бути предметом суперечок та контрверсій. У різних ідеологічних та політичних контекстах вона може інтерпретуватися по-різному. Монументальна скульптура має сильний вплив на глядачів. Її величність та важливість можуть викликати глибокі емоції та роздуми. Вона здатна порушувати важливі питання та викликати обговорення у суспільстві.

На закінчення варто відзначити, що монументальна скульптура – це мистецтво, яке використовується для вираження ідеології та символізації важливих подій та ідей. Вона має величний і значний вигляд, який привертає увагу та викликає глибокі емоції. Однак її інтерпретація може залежати від контексту та ідеології, що робить її потужним засобом для вираження різних цінностей та ідей у суспільстві. У нашій майстерні ви можете замовити бронзову скульптуру в Україні, зокрема, монументальну. Ми допоможемо реалізувати будь-які ваші задуми, а також зможемо проконсультувати, якщо є питання. Для цього достатньо заповнити форму зворотного зв’язку або зателефонувати нам за контактним номером телефону.

Мистецтво завжди відігравало важливу роль у прикрашанні наших будинків та садів. Скульптура – це один із найбільш вражаючих та ефективних засобів, які допомагають надати вашому простору унікального характеру та неповторного стилю. І якщо ви шукаєте виняткові, індивідуальні рішення для прикраси вашої оселі чи саду, скульптура на замовлення від Art Sculptor – це саме те, що вам потрібно.

Скульптура на замовлення для дому та саду – це не просто прикраса. Це втілення вашої індивідуальності та смаку. Кожна деталь, кожна лінія, кожен контур створюються з любов’ю та майстерністю, щоб надати вашому простору особливого характеру. Наші скульптори – справжні майстри своєї справи, які мають багатий досвід та творчу інтуїцію. Вони готові втілити у життя будь-які ваші ідеї та запропонувати вам унікальні концепції, які підкреслять стиль вашого будинку чи саду.

Скульптура для дому може бути центральним елементом інтер’єру. Це може бути:

1. абстрактний витвір мистецтва, що символізує ваші захоплення та пристрасті;
2. портрет або бюст, який увіковічнює пам’ять про близьку людину;
3. щось унікальне, що виділяє ваш будинок серед інших.

Кожна з таких скульптур зможе створити особливу атмосферу, наповнюючи простір елегантністю та вишуканістю.

Скульптура для саду має власний особливий шарм. Вона дарує вашому саду душу та характер. Тут варіантів, які можна втілити в життя, також є чимало. Багатьох покупців цікавлять садово-паркові фігури. Наприклад, можна відтворити ангела, що стоїть серед квітів і символізує надію та спокій. Або це може бути абстрактний витвір, який грає зі світлом і тінню, створюючи дивовижні переплетення кольорів та форм. У всіх цих випадках скульптура буде додавати магії та загадковості в навколишній світ, запрошуючи вас та ваших гостей на захоплюючу подорож вашим садом.

Скульптура на замовлення для дому та саду – якість та унікальний дизайн

Скульптура на замовлення від Art Sculptor – це можливість втілити у життя ваші мрії та фантазії. Ми працюємо з різними матеріалами, включаючи шамот, бронзу, пластилін, метал, мармурову крихту. Ми створюємо витвори мистецтва, які радуватимуть вас та вашу родину довгі роки. Наші скульптори готові проконсультувати вас та допомогти вибрати ідеальне рішення, яке підкреслить красу вашого будинку та саду. Щоб замовити бронзову скульптуру в Україні в нашій майстерні, вам достатньо скористатися формою зворотного зв’язку або зателефонувати за контактним номером телефону.

Скульптура для дому та саду від Art Sculptor – це інвестиція в унікальність та неповторність вашого простору. Давайте разом створимо витвір мистецтва, який відображатиме вашу індивідуальність і стиль. Дозвольте скульптурі оживити ваш будинок та сад, наповнивши їх красою та гармонією.

Скульптор подумки створює образ, наділяє його характером і почуттями, а потім «оживляє», перетворюючи твердий камінь в натхненну, сповнену життя й тепла, форму. Пластичне мистецтво – це цілий світ, і кожен його представник знаходить свою нішу (монументалізм, станкові статуетки або декоративна пластика) та свої жанри скульптури (історичний, анімалістичний, портретний). Майстри працюють із різними матеріалами – висікають із каменя та дерева, відливають із бронзи або сталі, ліплять із гіпсу.

Сьогодні ми поговоримо про чотири «основи» світу скульптури – жанри, техніки, матеріали та види скульптур, а також про те, де краще розмістити те чи інше творіння з каменю, дерева та глини.

Види скульптур: кругла

Круглі статуї розміщуються у вільному просторі, тому їх можна розглянути з усіх боків. З різних позицій така фігура сприймається по-різному, що примножує естетичний захват глядача. Існує чотири різновиди «круглої» пластики.

Монументальна

Монументальні пам’ятники відрізняються масштабністю розмірів та ідеї. Така композиція може стати органічним елементом природного середовища, прикрасою міської площі або центром архітектурного ансамблю. Вона може стати частиною цілого архітектурного комплексу або організувати середовище в певній локації. Виготовляють такі фігури з бронзи, сталі, міді та граніту.

Існує декілька видів скульптур монументального типу:

• монументальна статуя – розрахована на сприйняття з великої відстані, тому зазвичай її встановлюють на постаменті та розміщують на міській площі;
• монумент – пам’ятник, присвячений важливій історичній події або видатній особистості;
• стела – вертикальна плита з написом або випуклим малюнком;
• тріумфальна арка – урочистий архітектурний комплекс, присвячений військовій перемозі або іншій важливій історичній події;
• обеліск – чотиригранний стовп із пірамідальним загостренням на кінці;
• ростральна колона – окрема колона, прикрашена випуклими носовими фрагментами кораблів.

Монументально-декоративна

Використовується в оформленні садових і паркових ансамблів, а також для декору природного ландшафту, інтер’єрів будівель і фасадів будинків. Залежно від місця розміщення бувають такі види скульптури (масштабні):

• атланти – чоловічі статуї, які «підтримують» балкони та карнизи;
• каріатиди – жіночі фігури, якими прикрашають балки споруд (тільки торкаються поверхні або виступають із неї);
• консоль – художній об’єкт на виступі будівлі, вертикальному уступі, лоджії;
• парус – випукле зображення на зводі;
• фронтон – ансамбль на трикутному фасаді, колонаді, портику з карнизом-основою та двома скатами по сторонах;
• портал – декоративна арка на вході в будівлю;
• акротерій – статуя, розташована над кутами фронтону будівлі;
• пілястр – випукла «плоска» колона з капітеллю та базою;
• протома – об’ємне зображення передньої частини коня, бика або людини, розміщене на будівлі;
• біга – колісниця, розміщена на арці або будівлі.

Існують також малі об’єкти:

• розетка – орнаментальне зображення квітки або букета з листя (його різновидом є плафон – невеликий круглий декоративний орнамент на стелі);
• маскарон – маска або голова, розміщена на консолі, елементі віконного або дверного отвору (її аналогом є герма – портретне зображення голови персонажа, яке зазвичай розміщують у садовій зоні);
• фриз – груповий ансамбль, який займає обмежену «смугу» на елементі архітектурної споруди;
• капітель – прикраса верхньої частини колони;
• десюдепорт – декоративна група, розміщена над дверима (виконана в одному стилі з полотном).

Станкова

Відрізняється метафоричним значенням, символізмом і глибоким психологізмом. Розмір таких статуй наближений до натуральних габаритів об’єкта-зразка, тому вони  розраховані на сприйняття з малої відстані. Станковими фігурами найчастіше прикрашають домашній інтер’єр або територію парків і садів. Існує низка різновидів такої композиції:

• бюст – поплічне, погрудне або поясне зображення;
• група – декілька персонажів, пов’язаних загальним сюжетом;
• статуя – фігура має натуральний розмір;
• малі форми – статуетки, сувеніри та колекційні іграшки для декору інтер’єру.

Види скульптури: рельєфна

Рельєфна форма виступає з плоского фону, частково занурюючись в основу. Вона розрахована на фронтальне сприйняття і може бути як самостійним елементом, так і частиною комплексного ансамблю. У рельєфах зображують складні сюжети, деталізовані пейзажі та персонажів, тому, створюючи такий архітектурний комплекс, майстер має більше можливостей для творчого вираження. Існує кілька типів рельєфів.

• Барельєф – опуклий ансамбль, який більше ніж наполовину виступає з основи. Барельєфами прикрашають стіни, стели, меморіальні дошки та пам’ятники.
• Художній рельєф (частково належить до сфери художнього мистецтва, адже при його створенні використовуються художні методики). В такому рельєфі фігури ледь виступають над площиною, фон позначений штрихами. Також на площині часто присутня перспектива.
• Горельєф – фігура більш ніж наполовину виступає з основи. У деяких випадках статуя має круглі обриси та ледь стикається з площиною.
• Контррельєфи – зображення не виступає над фоном, а є увігнутим.
• Койланагліф – заглиблений рельєф з опуклим моделюванням.

Жанри скульптури

У пластичному мистецтві виділяють низку жанрів: анімалістика та фігуратив – портретний, сюжетний, релігійний, ню, символічний, побутової, історичний, міфологічний. Межі між ними дуже умовні, тому найчастіше конкретний образ можна зарахувати одразу до декількох жанрових типів.

Портрет

Створюючи портрет, автор прагне виразити особистісні характеристики та психологічні особливості персонажа, а також його внутрішній світ. Він показує глядачеві що саме «робить» персонаж, і які почуття він відчуває. Статуя може перебувати в статичному положенні або в динаміці. Майстер може створити пам’ятник, присвячений громадському діячеві, збірний образ людей певної категорії (професії, характеру або особистісного типу), а також портрет-символ. Яскравими прикладами символізму є грецькі фігури «Немезида» (богиня справедливої ​​розплати), та «Сатурн» (Кронос – бог часу), який символізує невідворотність ходу часу.

Сюжетна багатофігурна композиція

Кожен персонаж такого ансамблю виконує певну роль, і всі вони взаємодіють між собою. Наприклад, на Пергамському барельєфі зображена битва грецьких богів з гігантами – їх старшими братами і сестрами, дітьми богині землі Геї і бога часу Кроноса. Ще один відомий приклад – «Лаокоон і сини». Батько і сини борються зі зміями, насланими на них Зевсом. На їхніх обличчях відображені відчай і страждання, викликані усвідомленням невідворотності смерті.

Міфологічна

Найчастіше казкові образи мають символічне значення. Вони втілюють певні архетипи, ідеї або народні уявлення про сили природи. Міфологічні персонажі сьогодні дуже популярні, адже в зв’язку зі зростанням популярності фентезі цей жанровий тип отримав переосмислення.

Історична

Втілюючи історичний образ, автор прагне наділити його особистісними рисами, властивими прототипу. Нерідко образи політичних і громадських діячів мають символічний сенс та уособлюють ідеї, які ці люди втілювали в життя. Наприклад, на думку деяких істориків, скульптурні зображення королеви Франції Анни, дочки Ярослава Мудрого, символізують якісний стрибок в культурному розвитку Франції в середні віки, причиною якого стала діяльність жінки.

Часто такі ансамблі не мають символічного значення, а просто відображають історичні події, наприклад, монументальна композиція «Кий, Щек, Хорив і Лебідь» (історично-міфологічний образ) присвячена історії заснування Києва.

Релігійна

Релігійна скульптура зазвичай відображає ідеї, властиві певному догмату. Її внутрішня наповненість залежить від обраного автором сюжету та від принципів конкретної релігії. Так, наприклад, християнські образи найчастіше висловлюють смиренність і світлу відстороненість, буддійські – умиротворення, конфуціанські – строгість і рішучість.

Побутова

Головний сюжет побутових робіт – люди в повсякденній обстановці. Такі статуї привертають увагу своєю природністю, тому часто використовуються при створенні архітектурно-смислових міських ансамблів. Наприклад, пластичні фігури матросів розміщують в портах і на доках, біля входу на ринки дуже природно виглядають образи продавчинь, а поруч із навчальними закладами – вчительок. Такий пам’ятник можна встановити в будь-який міський локації, і навіть у несподіваних місцях, наприклад, на даху старовинної будівлі або на лавочці в парку.

Анімалістичні жанри скульптури – це окрема жанрова група пластичного мистецтва. Створюючи зображення тварини, автор часто прагне виразити риси характеру, властивих персонажу символічно (вовки – сміливість, олені – благородство, лисиці – хитрість).

Матеріали і техніки

Автори створюють свої роботи з різних матеріалів, обираючи техніку обробки залежно від матеріалу.

• Камінь. Різні породи каменю мають різну пластичність, структуру та текстуру. Наприклад, мармур чудово передає плавність ліній і тонкі деталі. На жаль, він вбирає воду і з часом змінює колір. Граніт набагато твердіший, міцніший і щільніший – він не руйнується через вплив вологи. Структура цього мінералу дозволяє створювати правильні геометричні форми та прямі лінії. Працюючи з каменем, автор застосовує методику під назвою різьблення.
• Метал. Бронза дозволяє яскраво продемонструвати динаміку образу, а сталь – його монументальність. Металеві фігури часто розміщують у відкритому просторі. Через вплив вологи бронза швидко покривається красивою патиною. Щоб створити бронзову або сталеву статую, майстер спочатку робить основу, а потім заливає в неї метал. Статую може бути відлито повністю або зібрано по частинах.
• Дерево. Дерев’яні роботи розміщують тільки в закритих приміщеннях, адже вони швидко руйнуються, перебуваючи на відкритому повітрі. Деревина різних порід характеризується різними відтінками і структурою, що дозволяє майстру створювати композиції, що відрізняються яскравою індивідуальністю. Техніки обробки деревини – це різьблення і висікання.
• Глина (фаянс, фарфор, теракота, майоліка) і гіпс. Ці матеріали відзначаються високою пластичністю і дозволяють відобразити будь-який вигин. Працюючи з глиною або гіпсом, майстер найчастіше застосовує техніки ліплення та відливання.

Види скульптури розрізняють за багатьма критеріями – розміщенням в просторі, кольором, стилем. Водночас головний критерій якості в будь-якому жанрі та матеріалі – це художня виразність роботи, яка проявляється в параметрах структурної основи – силуеті, фактурі, пластичності, побудові форм і обсягів.

Якщо ви хочете прикрасити приміщення, територію парку, саду або майданчик поруч з архітектурним комплексом красивим скульптурним зображенням, яке має високу художню цінність, звертайтеся до майстрів «Art Sculptor» за скульптурою на замовлення. Вони підкажуть, як наповнити простір новим змістом за допомогою того чи іншого образу.

Взаємовпливи скульптури в архітектурі складні і увиразнюють сприйняття архітектурно-пластичної композиції. Ці зв’язки можуть бути прямими, якщо скульптура впливає на форму будівлі, чи непрямими, – у випадку, коли скульптурний елемент перебуває всередині об’ємно-пластичної форми пам’ятника. Крім того, часто існує ширший зв’язок поміж сучасною скульптурою в архітектурі, наприклад, поміж пам’ятниками та площами, вулицями та парками.

Скульптура в архітектурі: доповнення та увиразнення простору у різних контекстах.

Скульптура – це мистецтво створення образів у рамках тривимірного простору. Скульптура у поєднанні з архітектурою доповнює простір у різних способах:

• створення фокусних точок: сучасна скульптура в архітектурі привертає увагу та часто стає центральною в архітектурному просторі, привертаючи погляди та орієнтуючи глядачів;
• емоційний вплив: створення емоційної атмосфери в архітектурному просторі. Скульптура може викликати почуття здивування, захоплення, розчулення або інші емоції, що доповнюють чи контрастують  з навколишніми елементами архітектури;
• зміна форми простору: додавати нові лінії та форми або перерозподіляти наявні, давати нові розміри та пропорції архітектурним елементам або створювати просторові переходи;
• використання світла та тіні: створення ефектів, що змінюють характер простору. Наприклад, сучасна скульптура в архітектурі створює гру світла та тіні на стінах чи на підлозі.

Архітектура-скульптура: нові риси у сучасному мистецтві

Сучасна зарубіжна архітектура зазнала сильного впливу інших видів мистецтва, особливо живопису та скульптури. Які нові риси з’явилися в архітектурі та скульптурі?

Архітектори прагнуть використовувати символи та пластичні композиції, які вони знаходять у скульптурі, переносячи її прийоми у свої архітектурні твори. Це явище відоме у світовому мистецтві як “архітектура-скульптура”.

На початку ХХ століття такі архітектори як Антоніо Гауді, Матіас Герітц, Жак Куель, Йорн Утзон, Ееро Саарінен запропонували нову інтерпретацію простору у своїх спорудах. Лучано Балдессарі та Ле Корбюзьє розвинули цю концепцію у 1955 році, створивши будівлю “Культура порядку”, яка викликала революцію у можливостях архітектурних рішень. Корбюзьє наділяв свої найкращі будівлі пластичним збагаченням архітектурної форми, такий своєрідний вид скульптури в архітектурі. До прикладу, “Променистий дім” у Марселі, що містить потужні бетонні колони з виразними формами та поверхнями. Поверхня бетону зберігає сліди дощок опалубків та своєю мальовничістю пов’язана зі способом виробництва.

Споруди Антоніо Гауді, навпаки, більш занурені в декоративну естетику. Аполлінер (1913) визнав, що виступав проти класичних уявлень про функціональність архітектури, натомість прагнув виразити через одну лише форму, що ще більше зміцнило ці ідеї в рамках модернізму.

Замовити бронзову скульптуру в Україні можна, звернувшись до майстрів із досвідом і значними доробками, разом зі скульпторами можна вирішити, як краще “вписати” скульптуру в наявну архітектуру і який матеріал скульптури буде вигідно виглядати в інтер’єрі будинку.

Скульптура в архітектурі: класичні рішення

У Стародавній Греції була розроблена система взаємовпливів скульптури в архітектурі. Дизайн грецьких храмів ґрунтувався на тектонічних законах, що дозволяло скульптурі займати своє місце в архітектурі без порушення структурної цілісності. Пластичні мистецтва, які були освоєні в Стародавній Греції, включали тісний взаємозв’язок поміж людським тілом і архітектурою. Грецька колона поєднувала скульптуру та раціональну конструктивність для створення нових візуальних якостей. Таким чином, архітектура була посилена додатковими елементами пластики.

Греки експериментували, поєднуючи певні архітектурні елементи та скульптури, внаслідок чого з’явилися відомі каріатиди та атланти. Ця техніка використовувалася для надання особливих візуальних та звукових елементів будинкам, але вона так і не стала популярною практикою.

В Епоху Відродження Мікеланджело для “Давида” вибрав досить гідне місце – встановив на тлі Палаццо Веккйо. Дане розташування вигідно підкреслює:

• контраст поміж легкістю та прозорістю скульптури та кам’яною брилою архітектури Палаццо;
• масивність будівлі ставала виразнішою, завдяки хитромудрій скульптурі.

Завдяки такому зіставленню мармурова фігура виглядає більш легкою у порівнянні з великими, грубо обтесаними блоками кам’яної кладки будівлі.

Монументальна скульптура на замовлення вимагає комплексного підходу та повинна володіти такими характеристиками:

• узагальнена форма,
•  легко впізнається на відстані,
• сильно виражена пластика,
• виразний силует.

Подібність поміж скульптурою та архітектурою проявляється в обсязі та спільності їх матеріалів. Однак сучасна скульптура в архітектурі має певну пластичність,що вторинна у відношенні до загальної структури. Щоб композиція легко сприймалася і була зрозумілою, скульптурні елементи повинні бути розмежовані та точно передавати внутрішню логіку формоутворення.

Кожна авторська скульптура як унікальне творче явище має певну енергетику, що намагнічує та організовує простір навколо. Ось чому так важливо придбати потрібну скульптуру, що не лише візуально прикрасить ваш будинок, а й наповнить глибоким внутрішнім змістом та позитивною, одухотвореною енергетикою.

Якщо ви зацікавлені у послузі “скульптура на замовлення” в Києві, то ми раді запропонувати Вам широкий вибір пропозицій за темами, формами та матеріалами виконання. Понад 20 років ми напрацьовували значний творчий досвід, виконали понад тисячу робіт, які переконливо свідчать про рівень майстерності виконання та щирість закладеного внутрішнього імпульсу. Наприклад, інтер’єрна скульптура сакральної тематики в образах світових наставників Ісуса Христа, Будди, Зороастра, небесних захисників Архістратига Михаїла та Архангела Гавриїла внесуть особливу гармонію та мир у ваш дім. Розчулення та гармонія притаманні жіночим образам (скульптури “Богородиця. Розчулення”, “Богородиця з виноградом”, “Віра, Надія, Любов і мати їх Софія” та багато інших) і дитячій темі (скульптура “Радість”, “Умиротворення”, “Гармонія”, ” Молитва” і так.), які наповнять ваш будинок радістю, миром та теплом. Окрема тема – портретне мистецтво. Наші скульптори напрацювали свій унікальний стиль, який дозволяє з високою майстерністю відтворити в матеріалі не лише портретну схожість людини, а й передати особливості характеру – суть портретованого. Ласкаво просимо в унікальний світ – одухотвореної краси скульптури!

Етапи виготовлення скульптури на замовлення

Виготовлення скульптур може бути досить складним і трудомістким процесом, який включає кілька етапів:

• Концептуалізація: обговорення проекту, визначення цілей, вимог та особливостей дизайну.
• Створення макета: художник створює макет твору з глини, пластиліну чи іншого матеріалу, щоб продемонструвати замовнику, як виглядатиме готова скульптура.
• Схвалення макету: замовник розглядає макет та вносить необхідні зміни чи доповнення.
• Створення остаточної скульптури: художник починає працювати над проектом, використовуючи вибраний матеріал, такий як мармур, бронза, дерево тощо.
• Остаточне оздоблення: після створення образу скульптор узгоджує роботу із замовником, після чого проводить остаточне оздоблення, щоб надати їй певного вигляду, наприклад, полірування або патинування.
• Установка: скульптура встановлюється у відповідному місці чи просторі.

Скільки коштує скульптура на замовлення?

Замовити бронзову скульптуру в Україні можна у нашій студії. Щоб точно зрозуміти остаточну вартість скульптури, необхідно враховувати обсяг робіт не лише скульптора, а й вартість та кількість необхідного матеріалу. У такій послузі, як скульптура на замовлення, ціна може змінюватись залежно від:

• матеріалу,
• розміру,
• складності дизайну,
• часу, необхідного для виготовлення,
• встановлення,
• доставка.

Зазвичай, ціна скульптури на замовлення стартує від кількох тисяч доларів і може сягати кількох десятків тисяч доларів і більше, особливо, якщо йдеться про великі або складні проекти, виконані з бронзи.

Якщо ви зацікавлені у скульптурі на замовлення, то ми з радістю відповімо на всі ваші запитання та проведемо повноцінну консультацію, щоб провести точну оцінку вартості з огляду на ваші вимоги та побажання.

Виготовлення скульптур на замовлення: визначаємо ключові моменти

Перед тим як замовляти скульптуру, важливо враховувати кілька факторів. Нижче наведено деякі з них:

1. Мета та призначення: ви повинні знати, яку роль виконуватиме скульптура, де вона буде встановлена і який ефект ви хочете досягти. Це дозволить вам визначити розмір, матеріал і стиль, що найбільш підходить для вашого проекту.
2. Бюджет: твори мистецтва можуть бути дорогими, тому потрібно визначити свій бюджет, перш ніж робити замовлення. Визначте, скільки ви можете витратити на проект і обговоріть це зі скульптором, щоб дізнатися, на що можна розраховувати в рамках вашого бюджету.
3. Стиль та дизайн: визначте стиль скульптури, який хочете створити. Обговоріть особливості дизайну, наприклад висоту, форму, текстуру та інші важливі деталі.
4. Матеріал: матеріал, з якого буде виготовлено скульптуру, може формувати значну частину вартості та естетичний ефект проекту. Виберіть матеріал, який відповідає вашим цілям та бюджету.
5. Строки та час: виготовлення може зайняти значний час, особливо якщо це складний проект. Переконайтеся, що ви розумієте, скільки часу знадобиться на створення скульптури, щоб не зіткнутися з несподіваними затримками у розкладі.
6. Встановлення та транспортування: встановлення скульптури може бути складним, тому переконайтеся, що ви обговорили це питання з виконавцем. Транспортування вимагає додаткових витрат.

Враховуючи ці фактори, ви зможете більш ефективно планувати скульптуру на замовлення та отримати бажаний результат.

Відгуки

“Скульптури не лише дивовижні! Вони просто приголомшливі, унікальні і чудові, а є і дуже емоційні, чутливі, дивлячись на які аж дух захоплює, до того ж емоції можуть виникати різні (ніжність, замилування, внутрішня теплота, материнська увага і природна турбота, захоплення, здивування, співчуття). Скульптури мають різні розміри, від дрібних і навіть у повний зріст людини …Термін виготовлення скульптури зовсім різний – від кількох днів і до кількох місяців, до того ж  “робочий день” може досягати навіть 14-16 годин на добу. Дякую за Вашу роботу”… Тетяна, Кременчук.

Портретна скульптура – це складний жанр, що дозволяє створювати образи людей, реальних або вигаданих, проте не в повний зріст. Портрет в скульптурі не завжди повинен чітко передавати риси обличчя, адже часто виступає ідеалізованим образом. У минулі століття було прийнято не відтворювати великих особистостей «як вони є», а обов’язково використовувались техніки та засоби з облагородженням їхніх облич. Це потребувало від скульпторів неабиякої майстерності. Портретний жанр, незважаючи на розвиток фотографії і цифрового друку, залишається популярним і знаходиться на одному рівні розвитку поруч з живописом. 

Екскурс в історію

Портрет як жанр скульптури з’явився ще в архаїчні часи. У V столітті до н.е. отримали свій розвиток типові портрети, а поруч з ними й портрети, де художник хотів передати своє бачення унікального образу. При цьому прихильники обох напрямків виводили на перший план зовнішню форму, а не психологію або душу конкретної людини.

В кінці V століття до н.е. Димитрій з Алопеки був першим, хто зацікавився фізіогномічними особливостями зображуваних ним людей. Однак навіть він не ставив перед собою цілі глибоко проникати в людську душу. Але вже у IV столітті до н.е., коли виникла тенденція до індивідуалізму, у творців почала формуватися зацікавленість в унікальній особистості людини. Це дало поштовх самостійному розвитку такої галузі, як портрет в скульптурі.

У 30-х роках IV століття до н.е. в Афінському театрі Діоніса з’явились перші статуї відомих акторів-трагіків. Хоча майстри й не мали можливості творити з натури, але прагнули створювати образи, що відповідали б уявленням громадськості про конкретну персону. Коли виник портрет як жанр в скульптурі, з часом він розділився та розвивався по декільком напрямкам. Наприклад, в епоху Лисиппа переважав напрямок, в рамках якого акцент робився на передачу психіки особистості та його індивідуальних особливостей. Передача відштовхувалася від загальноприйнятих принципів форми голови.

Такі властивості можна побачити на портреті Олександра, знайденого в Пергамі. Він зображений тут не як міфологічний герой, але максимально наближеним до реальності. Таким чином Лисипп створив образ людини – героя своєї епохи, котрий бореться, страждає, має внутрішню суперечність.

Як створюються шедеври сьогодні

Сучасна портретна скульптура – це чудова можливість назавжди зафіксувати у витворі не тільки зовнішність, але також риси характеру людини. Створення подібного образу є складним не тільки з технічної сторони, адже найбільш важко достовірно відобразити людську душу та її риси. 

Сьогодні не обов’язково фізично бути присутнім в майстерні і позувати, адже нерідко робиться портретна скульптура з фото, купити її можна навіть онлайн. Майстер, отримавши замовлення та цифрове зображення, починає перетворювати сиру глину у витвір, який більш ніж цілком розкриває духовний світ зображуваної людини. Але створення дійсного шедевру можливе тільки при поєднанні скульптурної майстерності та таланту психолога.

Портретна скульптура на замовлення виконується в кілька етапів:

1. 1. Підготовчі роботи. Скульптор на каркасі набирає необхідний об’єм голови з урахуванням розмірів, пропорцій. Майстер починає із загальних обрисів. Щоб точно передати будову обличчя, творець відштовхується від декількох точок: крони голови, надбрівних дуг, кінчика носа і низу підборіддя.
2. 2. Пропорції обличчя. Майстер починає з розташування очей, точно визначаючи розмір, висоту посадки, відстань між ними. При роботі він дотримується поздовжньої лінії в центрі, щоб досягти чіткої симетрії. На цьому ж етапі визначаються висота чола, розташування рота, носа, губ, підборіддя.
3. 3. Корекція деталей. Розібравшись з обрисами і пропорціями, скульптор приступає до опрацювання мімічних деталей. Портретна скульптура – це про душу в першу чергу, тому майстер передає в своєму творінні настрій, риси характеру, індивідуальний внутрішній світ моделі.

Майже готовий витвір на завершальному етапі можна формувати і відливати. Формовка умовно поділяє скульптуру на дві частини. Глиняна поверхня вкривається гіпсовим шаром, після затвердіння якого форму відкривають. Після того залишається зробити виливки з матеріалу, обраного замовником. Таким чином, портретна скульптура на замовлення виконується не за один день, але результат вартий очікування. Ви отримуєте статую, яка максимально передає зовнішність і внутрішній світ людини.

Скульптура-портрет: виготовлення бюста по фотографії

Якщо вам потрібна портретна скульптура з фото, купити її сьогодні не складно. Одним з різновидів цього жанру є бюст. Прояв зовнішності в цій роботі обмежується головою, плечима і частиною грудей. Така статуя встановлюється на підставці.

Головне завдання бюста, як і будь-якої іншої портретної скульптури на замовлення – увіковічити пам’ять про особистість, передавши риси її зовнішності і внутрішнього світу. На вулицях, площах і музеях можна побачити схожі витвори, посвячені значним постатям.

Бюсти виготовляються з різних матеріалів:

• – Бронза – залишається незмінною сторіччями. Всередині такий портрет порожній, товщина стін складає коло 5 мм.
• – Мармур – надзвичайно гарний, але дуже важкий матеріал. Вага мармурових бюстів може сягати 220 кг, і вони не призначені для розміщення на відкритих майданчиках.
• – Полімери – найдоступніші, досить довговічні. Але трохи втрачається дух скульптури як мистецьких творів.

Зробити і купити портретну скульптуру з фото можна будь-якого розміру, адже все залежить лише від бажання замовника.

Портрет, як жанр скульптури, продовжує розвиватися і вдосконалюватися. Майстри досягають максимальної зовнішньої схожості з першоджерелом і точно розкривають душу зображеної людини навіть без особистої зустрічі з нею. Для створення ідеальної скульптури бажано надати до 5 фотографій з різних ракурсів, рівнів наближення обличчя. Результат багато в чому залежить від досвіду майстра. Клієнт може допомогти скульптору, надавши детальну інформацію про зображувану персону. Така співпраця дозволить вам отримати портрет в скульптурі, що передасть енергію людини.

Скульптурою називається вид мистецтва, що дійшов до нас ще з доісторичних часів. Скульптурні витвори виготовляються з різних матеріалів. Їх об’єднує така якість, як здатність спочатку бути досить пластичним, а після затвердіння – добре тримають форму. Дуже цінним є факт, що скульптури як плід роботи талановитих скульпторів можна не тільки розглядати зі всіх сторін, але й вивчати тактильно, доторкуючись руками.

Основні жанри скульптури

Жанри скульптури й живопису в цілому надзвичайно схожі. Статуї досить часто втілюють в собі деталі реального світ. Найчастіше об’єктами витворів стають обличчя, що передають психологічні деталі особистостей. Рідше моделями виступають тварини. Через скульптурне мистецтво також передається краса людського тіла. Майстер намагається передати рух, пози, жести, обираючи пропорції і характер силуету. Ми зустрічаємося зі статуями майже щодня. Це пам’ятники, надгробки, фонтани і багато інших. Скульптура, жанри якої є символічними та умовними, потребує глибокого сприйняття кожного твору.

Скульптура, як вид мистецтва, поділяється на:

• – круглу – встановлюється окремо на будь-якому вдалому місці (статуя, композиція);
• – рельєфну – опукле зображення на площині (барельєф і горельєф)

Зміст, виконувані функції композицій є основними факторами, що визначають, до якого типу належить скульптура як вид мистецтва:

1. 1. Монументальна. Її представляють є пам’ятники, статуї. Скульптор зображує щось, що має велике значення для історії. Пам’ятник зазвичай є фігурою історичної постаті або груповою композицією, встановленою на п’єдестал. Витвори такого плану виготовляються з граніту, бронзи, міді, сталі, призначені для монтажу на великих відкритих просторах.
2. 2. Монументально-декоративна. Використовується у складі архітектурного ансамблю та прикрашає собою фасади будівель, вулиць, площ, паркових зон.
3. 3. Станкова. Це відносно невеликі витвори, з якими необхідно знайомитись зблизька. Основним жанром в скульптурі такого типу є портрет, розмір якого приближений до оригіналу.
4. 4. Маломасштабні статуї. Найчастіше в цій ролі виступають медалі, різноманітні медальйони, різьблення по каменю та кістках.

Іноді окремо виділяють камерні статуї, метою яких є прикрасити повсякденне життя людини. Це можуть бути невеличкі статуетки, фігурки тварин, бюсти історичних постатей. За допомогою таких виробів прикрашаються різноманітні предмети побуту – попільнички, лампи, вази, підстаканники.

Актуальні сьогодні жанри скульптури

Основними жанрами сучасної скульптури можна назвати:

• – Портрет. Тривимірне зображення, що дає уявлення про зовнішність та характер людини.
• – Побутовий жанр. Статуї людей в звичному середовищі, що займаються звичними справами.
• – Тематична композиція. Тут є дуже важливим такий нюанс – група об’єктів вибудовується таким так, щоб кожна фігура була відповідною іншим, але при цьому не втрачала своєї індивідуальності.
• – Тварина. Жанр в скульптурі, коли у творах відтворюється зображення тварин. Анімалісти, що спеціалізуються на цьому напрямку, повинні вміти відображати в статуях характери і звички звірів.
• – Історичний. Це відтворення подій, що відбулися в минулому.

При створенні скульптур використовуються різні технічні методи. Статуя може бути зліплена, вирізана, відлита, викарбувана, скована. Класичним матеріалом вважається мармур. З ним зручно працювати, а результат виходить неперевершеним по своїй красі. Він використовувався ще в давнину і в епоху Відродження. З початком XX сторіччя для основних жанрів сучасної скульптури почали використовувати в якості основного матеріалу граніт. Також вироби відливаються в бронзі. Сьогодні статуї часто роблять навіть з гіпсу, пластиліну, воску, парафіну та практично з будь-якого матеріалу.

Мета, емоційний вплив

Скульптура, жанри якої характеризуються значною різноманітністю, здатні оказувати сильний емоційний вплив на людей. Так, портрет є одним з древніх, популярних жанрів в скульптурі. Центральна роль в ньому належить образу однієї людини, цілої групи людей. Скульптурним портретом може бути бюст, сама голова, напівфігура чи повноцінна фігура, поколінна статуя.

Між собою портретні композиції відрізняються за:

• характером;
• настроєм;
• типом.

Яскравим прикладом портрету є мармурова статуя «Давида», яку створив легендарний скульптор епохи Відродження Мікеланджело. Давид був другим царем ізраїльського народу. Його статуя втілює в собі образ ідеального, завжди готового до бою правителя. Ще одним прикладом скульптури як виду мистецтва є скульптурний портрет Нефертіті у високому головному уборі, що був зроблений в 1360 році до н. е.

Анімалістичний жанр в скульптурі є одним з найпоширеніших напрямків. Людина давно проявляє інтерес до природи. У давнину статуетками тварин прикрашали храми, будинки, надаючи їм магічного значення та символізму. Сьогодні на вулицях європейських міст можна багато де побачити пам’ятники вершникам на конях, статуї левів біля головних входів, барельєфи із зображеннями птахів.

Анімалістичне направлення, як основний жанр сучасної скульптури, універсальне. Такі статуї можна розмістити в будь-яких приміщеннях. Вони можуть виконувати поміжні ролі відносно монументальної статуї, або ж акцентувати увагу на останній. Останній варіант найбільш актуальний, коли під композицію-монумент підлаштовується весь оточуючий інтер’єр.

В історичному жанрі твори присвячені доленосним подіям, зображенню постатей, зробивших значний вплив на хід історії. Такі статуї мають монументальний характер, що дозволяє передати масштаби і важливість певних періодів історії. Історичний жанр часто тісно переплітається з іншими жанрами. Так, у Стародавньому Китаї на рельєфах гробниць правителів військові події зображалися з акцентом на яскраві деталі. Особливості історичної дійсності чудово відображені в міфологічній формі в середньовічних барельєфах Індії і країн Південно-Східної Азії. У Європі створено багато кінних монументів. Наприклад, «Бронзовий вершник» Е.M. Фальконе, пам’ятник Людовику XIV, Л. Жирардону в Парижі.

Таким чином, в житті сучасної людини скульптура, жанри якої різноманітні, не втрачає своєї актуальності, а лише набуває нових форм та смислів.

Статуя Давида створена на початку XVI століття протягом трьох років, але значення титанічної скульптури, її новаторство і майстерність увійшли в історію образотворчих мистецтв як неперевершені. Скульптура «Давид» створено в період з 1501 по 1504 роки і дійшла до наших днів, зберігається у Флоренції.

Титанічну скульптуру висотою п’ять метрів і вагою понад шість тонн витесав із каррарського мармуру знаменитий скульптор Мікеланджело Буонарроті. Роки життя з 1475 по 1564. Робота стала не просто прикрасою міста, а й символом Епохи Високого Відродження.

Давид Нового Часу

«Давид», скульптура Мікеланджело, – еталон чоловічої краси у світовому мистецтві. До теми героїзму біблійного царя неодноразово зверталися скульптори впродовж століть. Згадаймо манірну скульптуру у виконанні Донателло, першу оголену, окрему скульптуру, а також дещо жіночного Давида Верроккьо. Обидві ці статуї інертні, статичні, як ніби голова Голіафа сама впала до ніг переможців.

Пластика Високого Відродження робить помітний стрибок у зображенні звичних героїв. Скульптура «Давид» – це міцний оголений юнак, зображений у підготовці до бою з ворогом. Вся його фігура вкрай напружена: гордо піднята голова, зсунуті брови, стиснуті губи свідчать про рішучість і силу волі. При цьому юнак стоїть спокійно, розслаблено, що підкреслює впевненість у своїх силах. Знаряддя боротьби – праща, легко перекинута через плече, також лежить невимушено, ніби свідчить про швидку перемогу.

«Давид» – скульптура Нового Часу і відрізняється художнім новаторством:

• вперше статуя людини досягає гігантських розмірів;
• новаторство теми – зафіксовано героя у момент підготовки до битви, а не після неї;
• передана вольова напруга через напруження м’язів тіла, наприклад, рука Давида сильно стискає пращу;
• зрозуміла і проста композиція: виразність, чіткість без суперечливих елементів у вирішенні руху;
• особливу увагу приділено передачі внутрішнього стану: на обличчі відображений гнів, погляд спрямований на ворога.

Головний посил скульптури Мікеланджело «Давид» – уособлення безмежної сили і можливостей вільної людини. Вперше у мистецтві Високого Відродження образ переможця Голіафа переростає вузький сюжет і набуває загальнолюдське значення – зображена людина з титанічним характером. Пафос героїчної дії зображений як уславлення мощі людини – здатність подолати будь-які перешкоди.

Історія створення ідеалу краси

Флоренція – особливе місто, що не підкорялося папській владі, а визнавала лише домінанту таланту людини. У період роботи над скульптурою круто змінилося життя республіки, а також і доля самого Мікеланджело. Скульптура «Давид» спочатку була замовленням церкви. Та в цей час тиранія династії Медічі була повалена, а скульптура «Давид» Мікеланджело перетворилася в символ вільної республіки, стала втіленням захисника вітчизни.

Мікеланджело було всього 26 років, коли майстер взявся за створення скульптури з цілісного граніту. Незважаючи на те, що до цих років він встиг стати великим скульптором, Буонарроті робив найскладнішу роботу свого життя. Більше двох років скульптор працював не покладаючи рук, все для того, щоб Флоренція визнала статую. Тільки близько чотирьох місяців пішло на завершальні роботи і полірування мармуру скульптури.

Джорджо Вазарі, відомий критик і сучасник майстра, повідомляє цікавий факт про створення скульптури Мікеланджело «Давид». Виявляється, майстру довелося взятися за обробку вже зіпсованої мармурового каменю. Майбутню скульптуру довелося майстерно вписувати в форму так, щоб уникнути помилок попередника.

«Давид» Мікеланджело створювався безпосередньо скульптором без помічників. Гігантська брила, молоток та будівельні ліси – ось і все, що знадобилося скульптору під час створення шедевра. Ніхто не знав, кого створював майстер, місце творення також огородили високим парканом. Взимку 1504 року скульптура Мікеланджело «Давид» була представлена ​​для оцінки головним флорентійським майстрам. Комісію очолював сам Леонардо да Вінчі. І що ж? Тільки захоплення і схвалення! Шановні майстри дали найвищу оцінку – рішення встановити скульптуру на центральній площі міста. У 1504 році на відкриття монумента зійшлася вся Флоренція і подія перетворилася на справжнє народне торжество. А архітектор Джуліано да Сангалло назвав статую громадським пам’ятником. За записами Вазарі, венеціанці зробили «Давида» символом мужності і справедливості в захисті та управлінні міста.

Антична скульптура Мікеланджело «Давид» три століття прикрашала вхід міської ради. А в 1873 році, бажаючи вберегти статую від негативного впливу дощу і вітру, венеціанці встановили «Давида» в Академію мистецтв.

У Франції епоха рококо називалася періодом Купідона і Венери. В цей час майстри захоплюються грецькою міфологією і зображують відповідних героїв.

Стиль рококо, в силу своєї декоративності не особливо поширився в пластиці. Скульптура грала тільки допоміжну роль, ілюзорно прикрашала парки й інтер’єри особняків. Скульптура рококо – інтер’єрна, паркова, а не монументальна і вражаюча. Кращі представника стилю – скульптори Фальконе, Пігаль, Клодіон і Лемуан створювали невелику пластику галантного стилю, тобто, безтурботну, легку, грайливу.

Фальконе – найвідоміший скульптор Франції епохи рококо. Він керував відомою Севрською порцеляновою фабрикою. У його творчості більше переважали рельєфи і статуї. Наприклад, найвідоміша з його скульптур рококо «Амур» виражає модну в той час тенденцію – прикрашати свій сад крилатими героями. Над подібними замовленнями працювала ціла майстерня учнів скульптора.

Скульптор Лемуан виконував портрети банкірів, фінансистів і промисловців. Портрет галантної епохи – чуттєвий і комплементарний, спрямований на передачу портретних характеристик, а не на розкриття психології портретованих. Часто пошук зовнішньої виразності рококо перекривав внутрішнє значення.

В іншому ключі працював майстер Клодіона. Скульптура рококо в руках Клодіона – витончена, поетична легка, хоча і без глибокого сенсу, але з психологічною глибиною і з високою майстерністю виконання. «Поезія і музика» та «Сатіресса» – відомі композиції статуеток із мармуру і теракоти, бронзи серед численних скульптур німф і фавн.

Епоха рококо: свято життя у мистецтві

На початку 18 століття у Франції виник святковий стиль рококо, як антипод масивного, урочисто-важкого бароко. Назва рококо походить від «скельний», а також від «рокайль», тобто: орнамент із камінців і мушель, що застосовувався на фонтанах або гротах. Майстри рококо зображають легке і красиве життя. Повністю змінюється колір живопису на світлі тони. Домінують сині, рожеві, пастельні, блакитні кольори. Позолота бароко залишається в минулому. На передній план виходить білий колір.

Стиль рококо ознаменувався наступними характеристиками:

• Граціозність композицій,
• Легкість зображуваного як неупереджене ставлення до життя,
• Інтимність сюжетів,
• Декоративність,
• Грайливий і кокетливий характер.

Епоха рококо: причини виникнення:

1. Зміна життя знаті. Стиль рококо – наслідок занепаду монархій Європи. Перехід мистецтва від великого стилю Людовика XIV, від пишних оздоблень палаців Версаля в невеликі салони, особняки паризької еліти.
2. Утворення нових декоративних елементів. «Стиль рокайля» ознаменувався появою декоративних прикрас від завитку рослин, а також характерних картушей та ормушлей («вушна раковина»).
3. Декор гротів. Термін «скельний» пов’язаний із традицією прикрашали гроти і павільйони в парках.
4. Формування «грецького смаку».

Рококо: живопис свята

Для живописного рококо характерні відверті сюжети з героями міфів, а також пасторальні теми. Ватто – перший майстер, який працював в стилі рококо. Буше і Фрагонар, мабуть, найвідоміші художники цього часу.

Творчість Буше-живописця різнопланово і багатогранно. Він буквально втілив в собі епоху рококо. Улюблені сюжети – алегорії і міфологія. Герої його картин ведуть радісне, легке життя на фоні прекрасної природи, серед сільських ярмарок. Істинний митець радості життя Буше прославив паризьке життя 18 століття.

Рококо в архітектурі

Варто відзначити і основні риси будівель у період рококо, архітектура цього періоду тяжіє до декору інтер’єрів. Незважаючи на суворі екстер’єри будинків, інтер’єри рясніли всілякими варіантами ліплення: квіткові або геометричні, асиметричні та об’ємні. Наприклад, Малий Тріанон у Франції, побудований архітектором Габріелем.

 Стиль рококо в архітектурі широко застосовувався в Австрії та Німеччині. Тут одночасно із декоративністю, він все ж зберіг традиційні елементи бароко. Архітектор Нейман побудував церкву в Фірценхайлігене в урочистому стилі бароко, але в поєднанні з рокальним легким і казковим оздобленням скульптур і мальовничих панно.

Бароко – стиль образотворчого мистецтва, який виражає рух у всьому. В архітектурі цей стиль проявився парадністю – палаци, а також церкви відрізняються розкішшю з великою кількістю декоративних елементів: ліплення та різьблення. Свобода у всіх елементах: об’ємні розписи і великі дзеркала ілюзорно збільшували внутрішній простір, розписні стелі відкривали небо, наче ламали закони класичної архітектури. Химерні лінії, схожі на хвилі, квітучі поля, виноградники оформляли фасади. Ще одна особливість бароко – тяжіння до овальних, круглих вікон і навіть дверей.

Бароко в скульптурі – це візуальна ефектність, грандіозність і пишність. Скульптура бароко – це увага до внутрішнього світу зображуваного через зовнішню динаміку.

Епоха граціозності. Характеристика бароко.

Після значних досягнень епохи Відродження в XVI столітті прийшов час переходу від природності до помпезності і химерності. Бароко сформувалося в Римі під імпульсом відродження католицької церкви після контрреформації.

Тоді особливе нове мислення – неприйняття природності вимагало нового вираження в образотворчому мистецтві.

Стиль бароко – емоційний, пишний, урочистий, масштабний висловлює:

• різноманіття форм життя,
• постійну мінливість і складність світу,
• компроміс і протистояння розуму і почуття.

З Італії стиль поширився по Європі і в кожній країні знайшов свої специфічні риси. Екстравагантність в Іспанії і Південній Америці, царська пишність, що тяжіє до класицизму, у Франції, стиль монархії Людовика XIV, ошатність і розкіш у Німеччині.

Людина займає провідну роль і виходить на перше місце в мистецтві. Майстри бароко широко зображували героїв міфів і алегорій. При цьому втілювались драматичні сюжети, де все грало свою роль: міміка, жести і навіть драпірування.

Стиль бароко широко поширився і охопив усі види мистецтв. Наприклад, у музиці був значно розширений діапазон і розмір, а також складність виконання на інструментах. Представники бароко – всесвітньовідомі  композитори Вівальді, Бах і Гендель.

Скульптура бароко – рух у камені.

Скульптура бароко – особлива, яскрава самодостатня віха історії мистецтв. У XVI-XVIII століттях скульптура активно виготовлялася для оздоблення театрів, церков, особняків, а в період бароко скульптура вийшла на передній план як самодостатнє мистецтво.

Скульптура бароко відрізняється удосконаленням технік:

•         Досягнення точної передачі життєвих фактур.
•         Об’ємні складки з акцентом на текстуру тканини.
•         Увага до деталей, передача натуральної міміки, молодої або старіючої шкіри зображуваних.
•         Театралізовані постановки композицій.
•         Тяжіння до «закручення» по колу або спіралі композиціям.
•         Зображення кульмінаційного драматичного моменту.

Найяскравіші представники бароко у скульптурі: Хуана Монтаньєс, Берніні, Дюкенуа, Шлютері, Джамболонья, Франческо Моті, Пюже, і інші.

Стиль бароко пов’язаний із творчістю видатного Джованні Лоренцо Берніні, роки життя 1598-1680. У той час він був видатним архітектором Ватикану, його проекти в основному і сформували обличчя Риму. Берніні створив шедеври Італії:

• Римська церква Сант-Андреа.
• Сходи Ватиканського палацу запам’ятовуються візуальними ефектами: більш глибокі за сприйняттям, аніж є насправді.
• Площа біля собору святого Петра у вигляді долонь, що огорнули площу.

Лоренцо Берніні створював не тільки архітектурні проекти, але й увійшов в історію як найвідоміший скульптор XVII століття. Його заслуга в умінні передати напружений руху в формі. Статуї «Аполлон і Дафна», «Давид» привертають увагу вже декількох поколінь досконалою майстерністю.

Ці статуї цілком належать епосі бароко, характеристика фігур єдина – вони зображені в хвилину найвищого напруження. Давид зафіксований у той момент, коли він ось-ось кине камінь із пращі: в зосередженні він закусив губу, обличчядосить гнівне, кожен м’яз напружений. Спіралевидна композиція додає динаміки всьому образу.

Скульптура «Аполлон і Дафна» наповнена драматургією і передає кульмінаційний момент, – Дафна зникає, перетворюючись на лавр. Вся скульптура зображена в активному русі, легка та граціозна.

Ще одна робота зі спіралевидною композицією «Викрадення сабінянок» належить скульптору Джамболоньі.

Архітектурна скульптура бароко

У XVI-XVIII століттях стало прийнято застосовувати скульптуру як частину архітектури, при цьому декорування мало три види:

1. Акцент на фронтоні або даху будівлі. Статуї розміщувалися горизонтально. Прикладами наповнені палаци Франції і базиліки Риму.
2. Статуї-колони, статуї-стійки, запозичені з Греції, активно застосовувалися в архітектурі Австрії і Німеччини.
3. Скульптура як декорації на фризах застосовувалася в усіх країнах Європи.

[Rl_gallery id = “4085”]

Захоплення красою спрямовує людство шляхом мистецтва. Скульптурна творчість – створення об’ємних художніх творів методом різьблення, ліплення, висікання або відливання. Висікання скульптури з каменю, опір щільного матеріалу досить трудомісткий процес. Для виразності пластичної мови застосовують ліплення з використанням пластичних матеріалів – глини, пластиліну та ін.

Що таке художнє ліплення з шамоту

Художнє ліплення – творчість, що нагадує процес створення світу в цілому. Подібно Творцю, скульптор надихається ідеєю майбутньої роботи і приступає до виконання – ліплення – створює форму. Пластична глина тонко передає всі особливості задуму.

Скульптори творчої майстерні “Авторська скульптура” в основному створюють роботи з шамотної глини. Що таке шамот? Це глина з додаванням вже обпаленої глини з розрахунку близько 30% дрібної крихти (0,2-2,5 мм) на робочу масу. Шамот утворюється в печах через спікання, обпалюється при температурі близько 1500 ° C. Шамот так і називається – вогнетривка глина.

Пропонуємо ознайомитися з роботами: садово-паркова скульптура

Художнє ліплення з шамоту більш щільне, пластичне і цільне, аніж зі звичайної глини. На першому етапі майстер набирає форму майбутньої скульптури шляхом накладання один на одного шамотних джгутів: размягченну глину скачує в довгий круглий валик – формує стінки скульптури. І це тільки початок! Художнє ліплення передбачає майстерне володіння пропорціями людського тіла, портретним мистецтвом, розуміння і втілення в формі законів гармонії, ритму, основи композиції.

Художнє ліплення з шамоту широко застосовувалася і в давнину. Таким чином були створені відомі китайські воїни загубленої теракотової армії імператора Шихуана (210 до н.е.). Безліч палеонтологічних знахідок свідчать про застосування художньої ліпки. Наприклад, Венери у скіфів, грецькі теракотові статуетки – коропластика – художня ліпка з глини дівчат. [Rl_gallery id = “5661”]

До речі, «теракота» – італійське слово, що буквально означає – обпалена глина. Призначення теракотових фігурок було в основному ритуальним – підношення для храмів, домашніх вівтарів, пов’язані з супроводом людини в потойбічний світ.

Художнє ліплення майстерні “Авторська скульптура”

Скульптури творчої майстерні в основному створені методом художньої ліпки з шамоту. Особливо майстерно використовує цю техніку скульптор Олексій Леонов. Наприклад у портретному мистецтві завдяки пластичності шамоту, художня ліпка А.Леонова досягає високого ступеня переконливості, реалізується живе сприйняття портретованого, передача його внутрішнього світу, особливості характеру через світлотіні очей, міміку.

[Rl_gallery id = “5606”]

Сюжетні роботи представлені в широкому тематичному діапазоні – від героїв античності і міфів до втілення піднесених станів свідомості.

[Rl_gallery id = “4075”]

Всі роботи, завдяки фактурності шамоту й особливостей кольору матеріалу наповнені внутрішнім рухом – життям духовного натхнення автора.

Пропонуємо ознайомитися з роботами: Інтер’єрна скульптура з шамоту

Художнє ліплення Олексія Леонова діє на чутливе жіноче начало людини. Зі сфери духовного світу відображені в формі і провідні образи – мудреці, вчені, самовіддані герої – наставники та вчителі мудрості. Один із найбільш проникливих образів – Ісус Христос – багатогранно розкритий у різнопланових скульптурах «Учитель любові», «Моління про чашу», «Великий Подорожній», «Маленький Ісус».

Автор свідомо звертається до дитячих образів, що є проявом відкритості, щирості, чистоти, доброти: «Моління», «Радість», «Несуча світло», «Птахи – вогненні думки».

Унікальність творчості скульптора – здатність проникнути в область духу і привнести в форму життя. Подібна творчість – явище нове в сучасному мистецтві, подібно зірці, яка в своєму розширенні випромінює світло і передає заряд колосальної енергії всьому світу.

Скульптура – справжня прикраса внутрішнього простору. Створення унікальної атмосфери через акценти на прекрасному і навіть “оживлення” простору – на все це здатна скульптура. Що таке станкова скульптура? Сама назва вказує на те, що скульптуру створено за допомогою скульптурного станка. Призначення такої пластики – оздоблення інтер’єру.

Станкова скульптура в основному невеликих розмірів, наближена до натуральної величини, або значно менша,  з урахуванням близького огляду й сприйняття. Безпосередня близькість до сприйняття характеризують і її особливості. Станкова скульптура, як правило, глибока, психологічна, розкриває образ  шляхом розповідної чи  символічної мови. Часто станкова скульптура створюється із застосуванням алегорії.

Об’єкти зображення різні – від тваринно-рослинного світу до абстрактних космічних понять.

Високий рівень виконання станкової скульптури відрізняється художнім опрацюванням деталей, майстерною обробкою матеріалу, наприклад, шамоту, бронзи, а також вмінням розкрити глибину змісту і застосувати прийоми емоційного впливу.

Скульптура станкова має різні види композиції: бюст, портрет, статуетка, фігура, група.

Скульптори “Авторська скульптура” пропонують виготовлення різних видів робіт із нестандартними рішеннями  у  зображенні класичних тем. Одним із найбільш майстерних прикладів, представлених у майстерні, – є портрет. Особливість бюстів, портретів скульптора Олексія Леонова – передача характеру і внутрішнього стану портретованих, майстерне опрацювання характерних рис обличчя. Особливу увагу майстер приділяє очам – унікальна техніка методом заглиблення шамоту дає глибину, усвідомленість погляду портретованого.

Станкова скульптура приклади портретів:

Станкова скульптура – це в основному скульптура малих форм – найпоширеніший вид – статуетка. Майстерня “Авторська скульптура” пропонує широкий вибір скульптур для оздоблення інтер’єру. Жанрова різноманітність скульптури дуже різноманітна: антична скульптура, дитячі та жіночі образи, анімалістика, грецька скульптура і багато інших.

Станкова скульптура приклади статуеток:

Фігура – окрема об’ємна скульптура із зображенням людських, міфічних постатей або тварин.

Станкова скульптура приклади фігур:

Станкова скульптура часто зображає тваринний світ, як правило, через розкриття унікальних властивостей, притаманних кожному видові. 

Станкова скульптура приклади анімалістики:

Станкова скульптура приклади груп:

Образотворче мистецтво від печерних настінних розписів у доісторичні часи до абстрактних форм сучасності демонструє особливості сприйняття світу людиною. Чи то зображення тварини, чи статуя жінки або скульптура чоловіка – це вираження уявлень про красу, про ідеї в формі або на площині.

Зображення чоловіків найчастіше прославляє  красу подвигів героїв, відображує в камені найвидатніших мислителів і духовних наставників.

Скульптура чоловіка стала досить популярною в період Архаїки Греції VII-VI століття до н.е й ознаменувався масовими зображеннями куросів. Це знамениті скульптури молодих греків із відмінною загадковою архаїчною  посмішкою та з більш точними пропорціями людського тіла, вони  приваблюють своєю красою і стриманістю. Саме в цей період становлення скульптури як окремого виду мистецтва – ідол перетворився в конкретний образ людини.

Легкість і життєрадісність притаманні роботам давніх майстрів Греції. Найбільш відома антична скульптура чоловіка «Аполлон Тенейскій» була створена близько 550 рр. до н.е. Давньогрецьким словом «курос» називали юнаків, молодих солдатів. Грецька скульптура чоловіка цього періоду відрізняється композиційною фронтальністю та стандартністю пози: молоді герої стоять прямо, стрункі, йдуть вперед (із висунутою лівою ногою), опущені уздовж тіла руки – витягнуті, притиснуті до стегон, пальці – зігнуті.

Монументальна скульптура цього часу представлена ​​героями міфів Стародавньої Греції. У храмі Артеміди (близько 590 м до н.е.) рельєфні композиції динамічно розкривають сюжет відомого міфу про Медузу-Горгону і Персея.

Антична скульптура чоловіка з композиції “Курос з Пірея” Афін запам’ятовується красивими більш витонченими рисами обличчя і детальними пропорціями тіла.

Скульптура чоловіка цього періоду відрізняється симетричністю, майстри скульптури Греції намагалися досягти ідеальної відповідності частин тіла натури. Така скульптура чоловіка «Хлопчик Крит» була створена під час першої греко-перської війни близько 480 рр. до н. е. Твір демонструє не приблизні, а математичні розрахунки в зображенні пропорцій людського тіла.

До кінця VI ст. зменшується кількість замовлень на зображення надгробних зображень юнаків. Грецька скульптура типу куросов втрачає свою актуальність і відбувається перехід до зображення реальних людей. Серед прикладів раннього періоду – скульптура чоловіка з композиції «Гармодій і Арістогітон» (бл. 500 р до н.е.). Незважаючи на збережені риси формальності куросов, скульптури стають більш  життєвими. Цей меморіал був установлений в Афінах як символ демократії і став прикладом відходу від іконографічного зображення куросів і одночасно зміни аристократичної системи.

Грецька скульптура чоловіка «Вершник Рампіно» і стела Арістіона створені близько 500 г. до н.е. вирішені ще досить скуто, але точна передача пластики тіл і внутрішня динаміка символізує перехід мистецтва до більш значущих досягнень у період класики.

Скульптура як вид образотворчого мистецтва виражає розвиток людської думки і стан свідомість людства. Сучасна скульптура пройшла довгий шлях: від кам’яних баб – предметів поклоніння доісторичних часів до абстрактних образів-символів сучасності. За образотворчим мистецтвом можна простежити здатність людства мислити від конкретного образу до абстрактного, духовного.

Що таке сучасна скульптура?

Перш за все, скульптура – це вираження мовою пластики характерних особливостей сучасності. Наприклад, скульптори Епохи Відродження створювали в формі ідеал людського тіла, зображуючи людину як вінець Божого творіння. Сучасні скульптури демонструють актуальні поняття і смисли,  скульптори рідко вдаються до реалістичних зображень, шукаючи більш глибокі смисли. Поступово людська свідомість переходить до розгадки законів буття, шукаючи свідомо чи несвідомо сенс життя. Сучасна скульптура XXI століття переводить увагу до внутрішнього змісту форми. Змінилися і матеріали скульптури, на зміну каменю, глині, бронзі прийшли пластик, скло, кольорові метали, синтетичні матеріали і штучний камінь.

Історія розвитку сучасної скульптури

Події XX століття принесли багато змін, зруйнувавши старі основи. Техногенний стрибок, розвиток промисловості, революційні рухи звільнили простір для розвитку думки в нових напрямках. Уже наприкінці XIX століття роботи відомого Огюста Родена носили модерністські риси, що проявилися в нових значеннях і темах. У творчості Родена це проявилося в контрастах фактури, а також в особливих ефектах світла.

Більш радикальні зміни прийшли на початку XX століття із Франції. Прагнення до спрощення форми і заглиблення в сенс форми сприяло розвиткові кубізма. Сучасні скульптури Пабло Пікассо, Жоржа Брака перевернули уявлення про світ. Звичайні предмети постали перед глядачем набором геометричних фігур. Так виражалася основна ідея модернізму – самодостатність творчості і самостійність мистецтва. Сучасна скульптура Пікассо відкрила нові можливості образотворчого мистецтва — не відображати дзеркально дійсність, а творити нову, наповнену сенсом, реальність.

Наприклад Пікассо пішов Жак Липшиц. На тлі кубізму в 10-і роки ХХ століття почали активно розвиватися нові напрямки в мистецтві. Сучасні скульптури виконувалися в стилях дадаїзму, футуризму, а також конструктивізму, примітивізму і функціоналізму.

Тяжіння до спрощення форм призвело до примітивізму – зближення з чистою. Ідеальна абстракція Жана Арпа приваблива ретельно зачищеними формами. Бронзові сучасні скульптури птахів румунського майстра Костянтина Бринкуши відомі спрощеними авторськими відполірованими поверхнями.

Динаміку життя намагалися зобразити італійські футуристи. Сучасні скульптури Умберто Боччоні передавали в скульптурі швидкість сучасного життя, рух вперед і швидкі зміни форм у часі. Конструктивізм наблизив скульптуру до наукових моделей, техніки, автомобілів. Злітаючі, легкі, як мембрани, новаторські за художнім завданням сучасні скульптури Наума Габо (1890-1977). Конструктивісти працювали з новими промисловими матеріалами – нитками, пластмасою, склом, сталлю. Скульптори цього напрямку швидше конструювали скелетні конструкції, а не ліпили, відсікали камінь. Сучасні скульптури дадаїстів виконувалися як “антимистецтво” з набору випадкових предметів і навіть сміття.

Заради вираження емоційного ефекту – експресії – сучасна скульптура зазнала змін, наприклад, пропорції людського тіла значно спростилися. Яскравий представник експресіонізму – Альберто Джакометті. Його тонкі чоловічки – втілення емоційних станів розчарувань, провини, самотності і тривог.

Після 1945 р набула поширення модерністська течія. Мова мистецтва змінилася і абстрактні сучасні скульптури виготовлялися з металевих конструкцій. Наприклад, американець Девід Сміт створював різноманітні сучасні скульптури із металевих кубів, куль, циліндрів. Англійський скульптор Ентоні Кероу в 19б0-х роках представив метал як основу своєї творчості, демонструючи його пластичні й естетичні властивості.

З кінця 1950-х рр. століття сучасна скульптура стала слугувати вираженням культури споживання, так сформувався напрям поп-арт. Яскраві представники – Джаспер Джонс, який прославився пивними банками, Клас Ольденбург із величезними гамбургерами і ріжками морозива.

Натхненна сучасна скульптура

Сучасна скульптура часто створюється для збурення емоційного начала людини – вразити масштабами, викликати подив і навіть огиду, тільки не залишити глядача байдужим. У гонитві за зовнішніми ефектами сучасні скульптури часто втрачають допустиму межу моралі, етики та естетики.

Мистецтво завжди було покликане служити вищим ідеалам і повернутися до цієї істини закликають творці майстерні «Авторська скульптура». Сучасні скульптури Олексія Леонова, Володимира Шевченка і Василя Бородая наповнені внутрішнім світлом. У творчості майстра висловлюють єдине прагнення – наповнити світ позитивними образами, створити скульптуру, в якій відчувається присутність актуальною душі. Свої роботи скульптори присвячують загальнолюдських цінностей, стверджують любов, радість, гармонію, молитву, віру, надію, милосердя, співчуття, створюють однойменні роботи. Сучасні скульптури художників «Авторська скульптура» багато в чому привносять поняття духовного світу в форму і стають каналом між світом земним і надземним.

Особливої ​​уваги заслуговує тема Великих вчителів людства. Скульптор Олексій Леонов створює портрети великих мудреців, засновників духовних навчань, вчених, літераторів, першовідкривачів і наставників людства всіх часів і народів. Сучасна скульптура Олексія Леонова – це унікальне явище одухотворення скульптури. Скульптору вдається досягти того ефекту, коли очі скульптури перетворюються в свідомий глибокий живий погляд філософа, мудреця на сучасника. Спрямований вгору погляд, осяяний вищими ідеями французької народної героїні Жанни Д’арк або засновника духовного вчення Індії Крішни, перського мудреця-поета Омара Хайяма; поглиблені в роздуми, сконцентровані на своїх відкриттях в світі науки очі Евкліда, Піфагора, Гипатии, Парацельса, Коперника і Джордано Бруно, Майкла Фарадея, Декарта відобразили особливий світ відкриттів, який був принесений людству через великих вчених. З особливим благоговінням скульптор створював скульптурні лики Ісуса Христа, Будди, Зороастра, Герместа Трисмегиста, Лао Цзи, Конфуція.

Сучасна скульптура XXI століття, залишаючи зовнішні химерні ефекти в минулому, переходить до усвідомлення того потаємного, що приховано в формі, скульптура все частіше стає виразом вищих смислів.

В скарбниці народів світу особливий інтерес викликають великі скульптури. Майстри Стародавньої Греції, Месопотамії, Індії, Китаю створили знамениті скульптури, які надихають творців всіх часів. Незважаючи на відмінність матеріалів, стилів і епох, відомі скульптури відрізняються гармонією пропорцій, красою композиції, живою експресією і особливим авторським баченням краси. Пропонуємо здійснити спільний екскурс по сторінках історії мистецтв і визначити по країнам найвідоміші скульптури світу.

Знамениті скульптури Китаю

Найвідоміші скульптури Китаю – це теракотова армія Цинь Шихуанді, першого імператора. Більше 7 000 скульптур було поховано в гробниці імператора для забезпечення його безпеки в потойбічному світі. Знамениті статуї сотень солдат виконані з обпаленої глини і вражають своєю реалістичністю й одухотвореністю, в основному скульптори відобразили реальних воїнів і прислугу імператора. Фігури воїнів були майстерно розписані, одягнені в шовковий одяг, кожен воїн озброєний, відповідно до свого звання.

Першість китайських скульптор за масштабністю і знаменитостю посідає кам’яний Будда Майтрейя в Лешань. Відома статуя висічена на мальовничому місці безпосередньо із товщі скелі Лін’юньшань. Висота статуї сягає 70 метрів. Починаючи з 713 року понад 90 років, кілька поколінь скульпторів і каменярів, інженерів працювали над створенням священного образу. Голова Будди досягає верхівки гори, ноги стоять на березі річки.Зліва і справа гігантського зображення Будди висічені із скелі близько 100 кам’яних зображень буддійських святих. Оточують скульптуру безліч скельних храмів в гротах. Відомі скульптури комплексу зводилися в період із 493 року до кінця X століття. Спочатку скульптура будди була частиною дерев’яного храму, штучно побудованого навколо скелі, але в XVII столітті храм був  втрачений внаслідок пожежі. Сама ж відома скульптура продовжує надихати мільйони відвідувачів.

Знамениті статуї Індії

Великі скульптури Індії в 2018 році поповнила найвища статуя в світі “Статуя Єдності” в штаті Гуджарат, що на річці Нармада. Величезний монумент уславив пам’ять індійського лідера Сардара Пателя.Обіймаючи посаду заступника прем’єр-міністра Індії, Патель працював на благо збереження державної цілісності Індії. Вдячні індійці не пошкодували сил, щоб створити з бронзи скульптуру, яка без постаменту досягає 182 метрів, а з постаментом 240 метрів .

Усередині статуї змонтований ліфт, а на висоті 150 метрів відкривається прекрасна оглядовий майданчик.

Історичні відомі скульптури Індії здебільшого створені в печерних храмах Еллори в штаті Махараштра. Це комплекс з 34 храмів зводився до X століття нашої ери і присвячений різним індійським релігіям. Знамениті статуї Будди з розповідями про життєдіяльність великого вчителя межують із зображеннями індуїстських і джайнских святинь.

Відомі скульптури Греції

Знамениті скульптури Греції прославили мистецтво країни на всі віки. Це Дельфійський візник, Зевс Олімпійський, Венера Мілоська, Афіна Парфенос, Лаокон, Дискобол і багато інших. На відміну від інших країн Греція ​​зберегла імена скульпторів геніальних творінь. Фідій, Поліклет, Мирон, Пракситель, Скопас створили багато великих скульптури. Ці великі майстри вже добре знали анатомію людини, вміли наповнити скульптуру внутрішньою динамікою.

Наприклад, скульптор Мирон жив і творив у бронзі в V ст. до н.е. Скульптор один із перших у сучасній європейській культурі поставив завдання передати в формі ключові моменти руху. Його вічне творіння «Дискобол», хоч і зберігся в римській мармуровій копії, але характерно демонструє перехід від урочистої нерухомості до бажання зафіксувати рух через композицію і ретельну передачу анатомії людського тіла.

Сучасник Мирона – скульптор Поліклет створював свої відомі скульптури в образах мужніх воїнів. Його «Діадумен»  запам’ятовується жестом – покриває голову пов’язкою – символом перемоги.

Найбільш відомі скульптури Парфенона Греції створив Фідій в V століття до н.е. Це колосальна 12-метрова статуя Афіни виконана з дерева, слонової кістки і золота.

Відомі статуї Месопотамії

Одна з найдавніших скульптур в світі датується III тис. до н. е. і була виявлена ​​на територія сучасного Ірану. Знамениті скульптури культового характеру подарували людству народи Месопотамії. Така скульптура професійного співака Ур-Ніна. Ці скульптури відомі невеликими розмірами (25-40 см), виготовлені з алебастру, а також з вапняку. Зазвичай вони зберігалися в культових нішах у дворі храму. Зовні скульптурки непривабливі, проте виражають пластичні традиції свого часу. .

Великі скульптури шумер відрізняються тріумфально. «Стела Шулік», наприклад, присвячена перемозі правителя Лагаша Еаннатума над містом Уммой. Незважаючи на фрагментальність частин стели,які збереглися, у роботі вражає пропорційність і високий художній смак зображуваних шумерських воїнів, їх динамічний рух під прикриттям щитів зі списами. Цей зразок високого мистецтва надихає всіх цінителів прекрасного і до сьогодні.

Статуя Бога Крішни висловлює найбільш улюбленого і шанованого Бога індійського пантеону. Для кожного індуса – статуя Крішни – втілення Бога-охоронця по імені Вішну. Статуя Бога Крішни – уособлення Вищої Космічного Розуму, одночасно і конкретна історична особистість, духовний наставник Індії, що жив в V тис. До н.е.

Крішна проповідував, перш за все, милосердя щодо ближніх своїх. Вчення Крішни викладено в книзі «Бхагават-Гіта» ( «Пісня Господня»): стверджується ідея безсмертя, заснована на вічності Вищого Я в людині. Вищі принципи – неразрушими, оскільки є часткою Бога у всьому і у всіх. Крішна дає знання про перевтілення людської душі, про шляхи звільнення, шляхом злиття з вищої Божественної Природою.

У розділі «Статуя Крішни фото» представлена авторська скульптура Олексія Леонова

Статуя Бога Крішни присвячена одному з верховних Богів індійського пантеону. Статуя Бога Крішни в творчості скульптора зображує Крішну періоду «Гопала», тобто пастушка і захисника корів, в той час, коли він жив у селі Вріндаван як звичайний індійський дитина, юнак. В Індії збереглося безліч веселих легенд про бешкетництві і витівки Бога Крішни.

Він перестає вічним гравцем і джерелом радості. Статуя Крішни «Маленький Крішна» (2003, шамот) виконана в кращих традиціях індійської пластики. Крішна стоїть на лотосі і грає на флейті. Гра Крішни – це божественний заклик до усвідомленості, до прагненню в свій духовний Будинок, до свого Вищій Я. Це пробудження сакрального почуття і знання в кожній людині. Така статуя Бога Крішни «Крішна. Священна флейта »(2004, шамот). У своїй священній грі Крішна спрямовується вперед і веде за собою все співзвучні серця.

Тема дитинства Крішни відображена в скульптурі «Деваки і Крішна» (2008, шамот). Статуя Крішни висловлює безмежність материнської любові, яка трепетно ​​і ніжно підтримує, спрямовує перші кроки майбутнього Владики.

Особливе значення в зображенні життя Крішни має його кохана дівчина – Радха. Скульптура «Крішна і Радха» (2006, шамот) Олексія Леонова висловлює гармонію і безмежну любов як вічну силу руху життя. У легендах Індії йдеться про величезну прив’язці, яку Радха і Крішна відчували один до одного. Як тільки Бог Крішна бачив Радху, флейта вислизала у Нього з рук. Захоплений Радгою, Крішна не помічав нічого навколо, навіть як падала Його золота корона. Часто Радху називають Харе, що означає: «Та, хто викрала серце Крішни, наповнила Його любов’ю». Ось чому Крішну прийнято величати: «Харе». Це ім’я нагадує Йому про кохану Радхе, викликаючи божественне розчулення. Таку ж радість Радха відчуває, коли співають: «Крішна».

Особливо проникливо статуя бога Крішни – портрет «Крішна» (2010, шамот). У цьому образі скульптору вдалося висловити сакральну особливість Крішни. розкрити притягальну красу вічного життя. Тут образ Крішни – незвичайне явище. Коли б і скільки б до Нього подивилися, Він завжди інший, вічно новий, його образ викликає захоплення і благоговіння. Статуя Крішни висловлює сакральний сенс думка про те, що на шляху вдосконалення Крішна зустріне кожного.

Купити статую Крішни Олексія Леонова можливо через зворотний зв’язок на сайті або звернутися до менеджера по вказаному телефону в розділі «Контакти».

Творчість скульптора Олексія Леонова – багатогранна і різнопланова. Скульптор глибоко вивчає світові релігії і філософські вчення, прагне синтезувати кращі традиції пластичних рішень зображення духовних наставників і вчителів людства. У творчості скульптора визначилося кілька тематичних циклів: християнський, буддійський, індуїстський.

Безсумнівно, один з найбільш проникливих образів у творчості Олексія Леонова – скульптура Будди – образ духовного наставника і засновника буддизму. Скульптура Будди в творчості автора відзначається глибиною розкриття образу, гармонією ліній і вираженням внутрішнього стану умиротворення і спокою.

Вчення Будди – дхарма – це шлях до звільнення від низки перевтілень душі. Великий учитель вчив тому, що життя можливе без страждань, якщо відмовитися від своїх уподобань. Будда – це не ім’я, а визначення стану розуму людини, яка досягла найвищої точки розвитку. «Будь-яка посилена прихильність до всього земного – страждання» – вчив Будда. Будда дав систему практик набуття моральної дисципліни. Для осягнення Істини потрібні особисті свідомі зусилля і постійне  самовдосконалення. «Немає щастя, рівного спокою», – говорив Будда.

Скульптура, статуя Будди – це сакральний образ, приклад духовного становлення. Правила, канони зображення Будди склалися до IV століття н.е. в Індії, в епоху Гуптів, і прийняті скрізь, де набув поширення буддизм. Образ Будди будується на уявленні про ідеальні пропорції людського тіла, якими володів Сіддхартха Гаутама (ім’я Будди по народженню).

Скульптура статуя Будди в творчості Олексія Леонова

Розділ «Скульптура Будди фото» це один із напрямків творчості Олексія Леонова – канонічні і авторські зображення засновника буддизму. Скульптури з шамотної глини «Будда.Чаша Подвигу» (2006), «Будда. Чаша Дающа»(2005) зображують стоячого Будду. В обох варіантах статуя Будди тримає в руках патру – чернечу чашу для милостині. Прийнято вважати, що чаша Будди Шак’ямуні, принесена в світ, має три основні значення: лікарський нектар, який лікує тіло і розум; безсмертя і чиста свідомість, що беруть під контроль розум. Три нектари – це методи буддизму подолання перешкод на шляху до просвітління. Стоячий, крокуючий Будда символізують сам шлях, який кожній людині треба буде пройти. Купити скульптуру Будди Олексія Леонова можливо через зворотний зв’язок на сайті або через дзвінок за вказаними контактами.

Розділ «Скульптура Будди фото» представляє канонічні зображення сидячого Будди в творчості Олексія Леонова.

Серія скульптур «Будда з чашею полум’яної» (2013, бронза); «Буддійський вівтар. Крішна в стані Будди »(2003, шамот); «Будда. Моління »(2003, шамот); «Будда разом з чашею Вогняної» (2003, шамот) представляють канонічне рішення образу. Лотос і тіло Будди – дві сакральних форми. Обидва символи запозичені з мистецтва Індії і висловлюють вічний і безмежний духовний спокій, Дух, який усвідомив самого Себе. Будду називають «скарбом на лотосі» (ом мані падме хум). Лотос – символ Всесвіту, трон або вмістилище божественного прояву. Лотос, як Душа, зароджується з темного стану і розпускається в світлі Бодхі.

У роботах «Маленький Будда» (2011, бронза); «Маленький Будда» (2013, бронза); «Будда з немовлям» (2010, шамот) автор звертається до образу дитини як символу чистоти і початку нового шляху. Скульптура, статуя Будди зображена в образі самадхи – перемоги розуму над почуттями, символу врівноваженості, абсолютного спокою.

Скульптура Будди Олексія Леонова «Гаутама Будда» (2014 року, шамот) – авторське рішення сидячого Будди. Згідно з канонами зображення Будди, вчитель мав 32 чисті тілесні ознаки великого чоловіка. Скульптор зобразив урну – мітку між бровами-символ Сонця і його нескінченного руху; довгі мочки вух – знак особливої ​​мудрості. Скульптура Будди зображена в момент досягнення просвітління з класичним положенням рук – бхуміспарша-мудра – жест торкання Землі. Його ліва рука лежить на колінах долонею вгору, права – торкається землі. Таким чином Будда закликає Землю в свідки доконаного просвітління.

Купити скульптуру Будди Олексія Леонова або замовити скульптуру можливо через зворотний зв’язок на сайті або через дзвінок за вказаними контактами.

28 січня 2009 року в Міжнародному Центрі-Музеї імені М.К. Реріха відкрилася персональна виставка скульптора Олексія Леонова «На порозі Нового Світу».

Знову МЦР надає свої зали для робіт молодого майстра, за плечами якого кілька персональних виставок, дві з яких пройшли у стінах Музею імені Реріха.

Олексію Леонову – двадцять шість років, але про нього впевнено можна говорити як про майстра, творчість якого невід’ємно пов’язана з Ученням Живої Етики. Деякі зали Музею імені М.К. Реріха прикрашають його скульптури, що відтворюють об’єм картин Миколи Реріха. Молодий скульптор має дивовижний дар переносити образи із площини картини в об’єм, і якщо великий Роден у своїх скульптурах «відсікав від каменю все зайве», то про Олексія Леонова можна сказати, що він лише додає картині глибину. Такими є його «Мадонна Оріфламма», «Матір Світу», «Ведуча» і багато-багато інших робіт.

Найвищу точність портретиста художник демонструє, створюючи портрети Миколи Костянтиновича та Олени Іванівни Реріх. Ці погруддя, здається, випромінюють внутрішнє світло, перед ними відвідувачі виставки зупиняються надовго і ведуть внутрішній діалог із Учителями. Особливо хочеться акцентувати на роботі «Олена. Мрії», що уособлює образ Олени Реріх у дитинстві. Основою образу стала відома фотографія, проте скульптура Олексія Леонова не копіює її – маємо наглядне втілення юного духу, що прагне до висот Істини.

Відоме прислів’я говорить, що істина промовляє вустами немовляти. І ця мудрість видимо втілюється в одному із найкращих скульптурних циклів Олексія Леонова – в образах дітей. Малюк, що здійснює перші кроки по землі, – чи не це образ людської душі, яка щогодини відкриває для себе Всесвіт? І в творчості молодого майстра немовля стає символом духу, що зберігає себе у чистоті, що зберігає уміння сприймати світ не розумом, а серцем, що зберігає відчуття причетності до всього світу… це та якість, яка, на жаль, втрачається з роками. І не дивно, що немовлята сидять на лотосових тронах – символах глибинної, сердечної мудрості. Так майстер використовує іконографічні мотиви буддизму своїх скульптур. Тибетській традиції притаманний образ Будди-немовляти і Олексій Леонов утілює його у своїх роботах, утілює по-своєму, не дотримуючись канону, але переосмислюючи його. Скульптор переносить образи дітей і у роботи на християнські теми. По праву однією із найкращих його скульптур називається “Христос і діти”. Ця композиція не може залишити байдужою людину будь-яких релігійних поглядів… Однак молодий майстер сміливо йде ще далі, створюючи образ Христа-хлопчика, який задумливо дивиться у височінь.

Поєднання буддійської та християнської традицій, за глибокого осмислення кожної із них, – це одна з найяскравіших рис творчості Олексія Леонова. Мабуть, у цьому він більш ніж у своїх роботах на реріхівські теми, виступає справжнім послідовником Учення Живої Етики: не змішуючи дві найбільші духовні традиції людства, він знаходить шляхи їхнього синтезу – на рівні художніх образів. І хоч би якими досконалими є скульптури Олексія Леонова за образами Миколи Реріха – у них молодий майстер залишається лише дивовижним копіїстом; але його власні роботи, які не лише візуалізують ідеї Живої Етики, а й утілені в оригінальних, непередбачуваних образах, – це дає скульптору право називатися не лише послідовником Миколи Реріха, а й у повному сенсі цього  слова – Учнем.

Окремо хочеться сказати про оформлення виставки. Скульптор як і автор експозиції знайшов дуже просте і казково вдале рішення: у простінках поміж скульптурами розміщені фотографії інших робіт, які не увійшли до цієї виставки, завдяки чому простір зали ніби  заглиблюється. Але ще більш вдале рішення – це постаменти скульптур, виконані з мореного різьбленого дерева, вони створюють ритм експозиції. Завдяки цьому зал сімнадцятого століття з його  склепіннями хрестами, здається галереєю стародавнього храму: безліч колон йдуть удалечінь, і на кожній встановлено священний образ.

У статті новин неможливо перерахувати навіть половину тих скульптур, що представлені на виставці. “Рамакрішна” і “Вівекананда”, “Іоанн Хреститель” і “Сергій Радонежзький”, “Крішна” і “Лао-Цзи”, «Богородиця Розчулення» і «Мадонна Літта»… ця галерея найбільш високих, найчистіших образів веде нас по нашому особистому шляхові до розуміння Істини.

Залишається лише зробити крок у гучну тишу музейних залів.

Ви можете переглянути на нашому сайті.

Міжнародний Центр Реріхів

Нотатки глядача

У минулому столітті радянські школярі  класами ходили в культпоходи. Про завоюваннях старої Європи – толерантності і плюралізм – ніхто не думав. Про тоталітаризм – тим більше. І коли директор школи рекомендував класним керівникам зводити своїх вихованців до кінотеатру- на «Звичайний фашизм» М. Ромма або «Війну і мир» С. Бондарчука, то це сприймалося як установка до дії.

Я це до того, що в виставковому залі «Іжад» представлені роботи скульптора Олексія Леонова. Було б дуже непогано, якби хлопці з Уфи, відірвавшись від чергового американського фільму жахів і чар Міли Йовович, зволили з ними познайомитися. Упевнений: ніхто з них про це не пошкодує.

Леонов … Багате, між іншим, різноманітними талантами прізвище. Леонід Максимович – класик російської літератури, Євген Павлович – великий артист, Олексій Архипович – перша людина, яка зробила  вихід у відкритий космос, художник. За дивним збігом, «Іжад» знаходиться на вулиці Космонавтів та скульптора із Києва Леонова також звати Олексій, як і знаменитого космонавта.

Перше враження від виставки: 28-річний скульптор – справжній  майстер. Тут потрібно взяти до уваги, що ліпити фігурки з пластиліну він почав у два роки, пізніше здобув грунтовну професійну освіту і зараз працює по 4-16 годин на день. Найчастіше без чорнових начерків, відразу набіло.

У шкільні роки Олексій проявив себе як здібний математик. Він збирався стати фінансистом, оскільки для вступу до престижної Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури у нього не було ні грошей, ні потрібних зв’язків. Правда, був талант. Він став у нагоді. Олексій із лишком виправдав покладені на нього надії.

Моральні критерії мистецтва сьогодні в суспільстві розмиті або забуті. Для молодого скульптора вони дуже важливі. Він говорить про те, що приступає до роботи лише  в доброму настрої. Щоб зарядити скульптуру доброю енергетикою. Це йому вдається.

Якось Олексій обмовився, що за однією із легенд людина створена із глини. Він теж ліпить своїх героїв із глини: вона чуйно реагує на душевний стан художника-творця. Цей «швидкий» матеріал цілком відповідає його прагненням.

… Кожен художник в міру свого таланту створює свій світ. Усесвіт Олексія Леонова – світ філософів, письменників, святих, яскравих, обдарованих особистостей.

Ерудиція і начитаність київського скульптора викликають повагу. Вони в його роботах. Тут Крішна і Христос, Конфуцій і Платон. При такій всеосяжності важко сказати, якого світогляду, якої віри дотримується сам деміург Леонов.

Олексій із гумором згадує: він був допитливою дитиною, як одного разу перед ним постало питання про існування Бога. Він запитав про це батька – комуніста, матеріаліста за світоглядом. Відповідь була лаконічною: «Літали – не бачили» (Леонов-старший мав на увазі космонавтів).

… Комусь, наприклад, мистецтвознавцю, захотілося визначити своєрідність його творчості відповідним терміном. Термін цей був знайдений у російсько-американського соціолога Питирима Олександровича Сорокіна.

«Молодий автор, – пише невідомий біограф Олексія Леонова, – вибрав непопулярний сьогодні і дуже складний напрямок, назване Питиримом Сорокіним” ідеаціональной мистецтвом “, в основі якого лежить духовний синтез культур і почуттєве сприйняття. Згідно циклічності розвитку, домінанта духовної складової в мистецтві майбутнього однозначна, а значить, з упевненістю можна сказати, що художник випереджає час».

Все просто і категорично. Як двічі два чотири. Тим часом Питирим Сорокін писав, що це «не мистецтво одного професійного художника, а творчість безіменного колективу віруючих, які спілкуються з Богом і зі своєю власною душею». Олексій Леонов на рідкість плідний, але він все-таки не колектив, і про його однодумців серед художників ми мало що знаємо.

Зате тепер по містах України і Росії одночасно з виставками Леонова кочує це визначення Питирима Сорокіна. Журналісти тут же взяли його напрокат і розтиражували. Творчість художників дуже часто виривається за межі відведеного їм вченими мужами напрямки. Те ж саме відбувається і з майстром із Києва. Територія його задумів і втілень цікавіша і багатша, ніж передбачає ідеаціональний канон. Хіба вписується в цей канон віртуозно виліплена мавпа (ця робота названа з підтекстом та іронією «Мислитель») або Сен Жермен – яскрава особистість з задатками авантюриста? (Його згадує в опері Чайковського «Пікова дама» у своїй знаменитій арії Томський.)

Переступивши поріг виставкового залу і побіжно ознайомившись з його експонатами, спочатку вирішуєш: Олексій Леонов – консерватор. У наші дні в мистецтві правлять бал епатаж, шок, арт-групи, концептуалісти … В українському Бердянську встановлено пам’ятник жабі (символ жадібності), в Одесі – стільця (за романом Ільфа і Петрова), в Москві – плавленому сирку «Дружба». Захід, зрозуміло, і тут нас перевершив.

Зачепити глядача за будь-яку ціну – таке завдання ставлять перед собою багато художників. Один скульптор здирає з людини плоть і показує нам скелет у різних ситуаціях. Інший ліпить із тіста їстівні голови. Третій відтворює міське звалище. Ось воно – сучасне, актуальне мистецтво. Олексій Леонов зі своїми святими, філософами, героями міфів, – звичайно ж, консерватор.

А може бути, він – авангардист? Коли на величезному просторі, зайнятому напористими виробниками кітчу, різних інсталяцій і перформансів, з’являється художник, який відтворює образи титанів духу, прокладає мости з глибин далекого минулого в XXI століття, в завтрашній день, він –  авангардист.

… У 1920 році, виступаючи на третьому комсомольському з’їзді, Володимир Ілліч Ленін закликав молодих людей збагачувати «свою пам’ять знанням всіх багатств, які напрацювало людство». Слушна, завжди актуальний рада. Скористатися ним зуміли, на жаль, далеко не всі.

Відносини з історією, культурою та спадщиною минулого у нас складні, простіше кажучи, ніякі. Екскурсовод-поводир на цій виставці – людина не зайва.

Втім, виринути з суєтності повсякденного буття і зануритися, хоча б на годину, в світ гармонії і краси, не знаючи, хто така Леда або хто викрав Європу, – це теж добре. Навіть недосвідчений глядач легко зрозуміє, що роботи Леонова – це високе мистецтво, вони не ображають очей. Їх вплив на глядача благотворний.

У скульптора досить багато запозичень, композицій, створених за мотивами відомих картин. Втративши первородство, вони, очевидно, сприймаються не так гостро і свіжо, як оригінали. Але скульптор Леонов йде на це свідомо: йому важливо висловитися на задану тему.

З особливою пристрастю ми розглядали цикл робіт, які закарбували Сергія Радонезького (в миру Варфоломій), тому що одна з найзнаменитіших картин, пов’язаних з його ім’ям, належить нашому земляку М. Нестерову. Це «Марення юнака Варфоломія».

Сергій Радонезький Олексія Леонова різний: не від світу цього, умиротворений, зосереджений, мудрий. Більш за  інших врізається в пам’ять «Св. Сергій Радонезький, котрий веде Андрія Рубльова ». Ця скульптура символічна і багатозначна, її треба бачити.

Греки та італійці Леонова, на мій погляд, холоднуваті, за винятком, може бути, пронизливого Леонардо да Вінчі і Мікеланджело, художника – мислителя – поета, захопленого в хвилину напружених роздумів.

Східні мудреці – колоритні, привертають екзотикою.

Здається, що скульптура, народжені знаннями і майстерністю художника, виглядають таким, як епічний «Боян» і експресивний «Молодий Тарас Шевченко». Тут відчуваються справжність, рідна земля: музика, жива мова, культура побуту – все близьке, знайоме, засвоєне ще в дитинстві з молоком матері.

Чудові алегорії. У них, здається, з найбільшою рельєфністю проявляється автор. У обпаленої глини (шамот) зберігається, не встигаючи охолонути, його чуттєвий порив, помітні сліди осяяння.

Дивно прекрасна «Ідилія» – зворушливе єднання живої природи (ведмедиця-мати) з людським дитям. У цій глибокій і масштабній за своєю суттю (а не за розміром) скульптурі Олексій Леонов висловився найбільш повно і відверто.

Спасибі башкирському відділенню міжнародної громадської організації «Ліга захисту культури» і виставковому залу «Іжад» за те, що вони познайомили нас із творчістю цього майстра. Виставка його робіт залишиться в Уфі до кінця жовтня.

Юрій КОВАЛЬ

Тижневик «Витоки»

29.09.2010

Красота помыслов и поступков, нравственная чистота, духовное горение — эти слова обладают особым смыслом для молодого украинского скульптора, выпускника Киевской Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры, ученика известного мастера В.В. Бородая Алексея Леонова. Он неутомимый странник в жизни и творчестве, осознавший правильность и необходимость выбранной дороги — служения высокому и вечному.

На счету Алексея более 40 персональных выставок в городах России и Украины, в том числе в стенах музея имени Н.К. Рериха — «Водительство Духа» в 2007 году, «Зов сердца» в 2008 году и «У порога Нового мира» в 2009-м. Знакомство с музеем и его генеральным директором Людмилой Васильевной Шапошниковой оказало большое влияние на творческую судьбу скульптора. В 2006 году именно Леонову было предложено оформить вестибюль и залы музея — Живой Этики, Святослава Рериха, Петербургский и другие. Созданные Алексеем скульптурные портреты семьи Рерихов, пластические образы-вариации картин Николая Константиновича, изображения представителей мировой культуры, философии, науки и религии оказались удивительно созвучными духу и концепции музея.

Скульптурой Алексей занимается с раннего детства. Когда-то он с большой любовью и восторгом лепил забавных зверят из пластилина, теперь с осознанной любовью, ответственностью и вдохновением создает из шамотной глины идеальный мир совершенных людей. Следуя безусловному внутреннему велению, «творит» галерею высоких душ и Учителей — основателей мировых религий, святых, героев, оказавших особое влияние на эволюционное развитие человечества. Источником вдохновения служит многовековый опыт народов мира — шедевры мирового искусства, выдающиеся научные достижения. Так осуществляется связь между прошлым и будущим — некогда озвученная или воплощенная в зримом образе гениальная мысль или идея, «прорастая» в сердце скульптора, дает импульс для творчества, суть которого — преображение и возвышение души зрителя.

О высоком воздействии скульптурных образов Алексея говорит каждый, кому довелось встретиться с ними хотя бы однажды. Их торжественность, гармоничность, классическая сдержанность настраивает на вибрации Высшего — случайные мысли, тревожащие проблемы, мирские соблазны отступают на второй план, кажутся мелкими и незначительными. Точно так же, как кажутся несвоевременными и ненужными порывистые движения, громкие слова, бурное выражение восторга. В храме Искусства все наполнено священным трепетом, который не должно нарушать ничто инородное, суетное.

Новую, четвертую выставку в залах Музея Н.К. Рериха, которая прошла весной 2011 года, Алексей неслучайно назвал «Путями Духа». В экспозицию вошли скульптурные образы, созданные в основном за последние несколько лет. Безупречно соответствующие строгим академическим нормам, они целокупны и самодостаточны. Живая, пульсирующая мысль озаряет классически строгие лица, в скульптурные формы заключена прекрасная, многогранная, сияющая душа. Только истинный художник умеет так одушевить свои работы. Несмотря на молодость, Алексей заслужил звание Мастера своим трудолюбием, профессионализмом и стремлением к постоянному совершенствованию. Изображаемые Леоновым личности характерны и узнаваемы, скульптор интуитивно проникает в самую глубину образа. Задумчивые, сосредоточенные, погруженные в себя, с прижатой к сердцу ладонью, или, напротив, пламенные, с горящим, устремленным к небу взором и простертыми навстречу солнцу, свету, миру руками, — они пробуждают отклик в душе зрителя, заставляя искренне восхититься теми, кто во все времена направлял, учил, вдохновлял, благословлял.

Загадочный, многоликий, окутанный таинственными мифами и легендами Восток и рационально обусловленный, кристально ясный, стремящийся посредством науки объяснить законы мироздания Запад слились воедино в творчестве Леонова — границы исчезли, ибо неважно, в каком месте земного шара пришел в мир мудрый правитель, мыслитель, ученый, философ, пророк, важно другое — что он оставил после себя, какой вклад внес в историю духовных достижений и побед человечества.

Вспомним слова Спасителя: «Истинно говорю вам: если не обратитесь и не будете как дети, не войдете в Царствие Небесное».

«Детскость» в лучшем смысле этого слова, доверчивость и безоговорочное приятие мира — органичные составляющие личности скульптора. У него застенчивая улыбка, темные, лучащиеся добром глаза, с интересом и любопытством глядящие на собеседника. Он открыт всему новому, в нем соединяются трогательная незащищенность и одновременно мудрая сила души. Может быть, поэтому Алексей Леонов так хорошо чувствует и понимает незамутненный в своей ясности мир ребенка.Его детские образы трогают своей проникновенностью, без них невозможно до конца понять творчество Мастера. Свернувшись калачиком, положив под щеку маленькую ладошку, спит на боку точно так же свернувшегося калачиком медведя крошечный мальчик; лицо его спокойно и безмятежно, словно знает сердце ребенка, что не причинит ему зверь ничего дурного, а наоборот, защитит и спасет в случае опасности («Идиллия», 2009). Равновесие мира Природы и мира Человека, невторжение в эту гармонию и красоту — не спугни, не тронь, не искалечь! — вот глубинный смысл этой пластической композиции.

Та же «Гармония», совершенное равновесие и целомудрие — в образах мальчика и девочки, сидящих на цветке лотоса со скрещенными ногами, их руки чуть расставленные в стороны, ловят, подобно чутким локаторам, лучи Беспредельности. Нежные детские личики внимательны и необыкновенно серьезны, в них — глубоко осознанная ответственность за полный раздоров, войн и трагедий мир взрослых. Ответственность за равновесие мироздания, за его совершенный порядок пронизывает все детские образы Леонова. Сила их воздействия необыкновенна. Одно дело наблюдать искреннее, но все-таки сдерживаемое опытом, наслоениями прошлого, моление взрослого, другое — видеть полное растворение в сущем и не сущем, пламенную, самозабвенную «Молитву» ребенка, до слез из глаз, до румянца на щеках, до выси, до ангелов, до Бога!

А что как не установление на Земле мудрого, совершенного общества, живущего по законам Любви, Красоты и Братства, возвещает уверенно и свободно ступающий по ее поверхности маленькими крепкими ножками мальчуган — «Пусть всегда будет Солнце». Поднятые к небу в жесте безоговорочного приятия руки словно тянутся к жарким солнечным лучам, на лице — сияющая, открытая улыбка, весь облик выражает одно — живу! люблю! принимаю!

Леонова интересуют «младшие» жители планеты не только в пору раннего детства, но и на пороге взросления, когда для тех, кто пытливо постигает мироздание, наступает время больших надежд и первых прозрений. Полон веры в божественное провидение порывистый инок «Андрей Рублев». Обратив взор к небу, прижав одну руку к груди, а другую чуть вытянув вперед, он внимает Божественному гласу, повелевающему ему стать художником. Та же готовность принять уготованную ей судьбу, стать проводником божественных сил и провидения — в устремленных в Непознанное глазах девочки-подростка Елены Рерих — «Елена. Мечты».

Ребенок более, чем взрослый, открыт новому и неизведанному, он с благоговением и доверием внимает звукам Беспредельности, больше видит, слышит, понимает. До него быстрее и легче доходят призывы и заветы Учителей человечества — душа, не обремененная предвзятыми мнениями и представлениями, как губка, впитывает доброе, светлое, вечное. Олицетворение души ребенка, с готовностью вбирающей и принимающей Знание — маленькая девочка в длинной рубашонке, ей рассказывает об устройстве мира присевший рядом на корточки Ориген, один из восточных Отцов Церкви, христианский теолог, философ, автор знаменитого трактата «О началах» — «Ориген с девочкой». Одной рукой он заботливо и ободряюще чуть обнимает плечо малышки, а другой чертит на земле символ вечности — круг.

По выставкам прошлых лет посетители музея уже знакомы со скульптурными изображениями древнекитайских философов — легендарного основателя даосизма Лао-цзы и первого профессионального педагога Поднебесной Конфуция, создателя учения не менее известного и популярного, чем даосизм. Внимание зрителей привлекают граф Сен-Жермен, спасительница Франции святая Жанна д’Арк, великий Леонардо да Винчи. Здесь и члены знаменитой семьи Рерихов, явившие своей жизнью пример самоотверженности и высоты духа — художник, писатель, философ, ученый, общественный деятель Николай Константинович Рерих и его верная спутница, соратница, супруга, философ, записавшая переданное Махатмами Востока учение Живой Этики Елена Ивановна Рерих. Здесь же и своеобразный сфинкс нового времени, основательница Теософского общества, автор «Тайной доктрины» Елена Петровна Блаватская.

Облаченный в длинные одежды величественный Соломон — воплощение красоты и мудрости, символ богоизбранности власти. У него благородное крупной лепки лицо, умные проницательные глаза под орлиным разлетом бровей, высокий лоб, окладистая борода. Одной рукой он сжимает могучий посох, другую прижимает к сердцу, внимая гласу Вседержителя.

Философ-богослов Григорий Сковорода тоже держит в руке посох, –посох странника, в другой руке он бережно сжимает книгу. Григорий несет в крестьянские избы свет истины и просвещения.

Протягивает людям огонь учения пророк Зороастр.

Воплощенный порыв, страстное, пытливое вдохновение — Константин Эдуардович Циолковский. Лицо ученого обращено к небу, он пытливо вслушивается в зов Беспредельности.

Пожалуй, самые эмоциональные и лиричные на выставке — образы ветхозаветных отцов, святых, апостолов, Богоматери и самого Спасителя — плод сокровенных раздумий Алексея о том, что такое подлинная Любовь и Сострадание. «Спаситель» Леонова задумчив, погружен в себя, необычайно серьезен, он уже знает о близкой мученической смерти и готов нести свой крест до конца. Одна из последних работ Алексея — образ «Великого Путника», мудрого Учителя человечества, дарующего людям свет и благодать Учения.

Источником вдохновения для «Мадонны с младенцем» стала картина Леонардо да Винчи. Произведение гениального итальянского художника обрело пластическое выражение. Прекрасная молодая женщина бережно и осторожно держит в руках прильнувшего к груди пухленького младенца. С невыразимой грустью смотрит она на сына, словно провидя его трагическую судьбу.

Пронзителен щемящий образ «Богородицы Умиление». Образец кротости и смирения — скульптурные изображения святых и апостолов: «Пантелеймона-целителя»; «Святого Сергия Радонежского Объединителя», «Иоанна Богослова».

На выставке есть несколько работ, созданных на основе сюжетов картин Николая Константиновича Рериха: вот держит в руках развернутое полотнище «Знамени Мира» с символом триединства Охранительница Мира и Культуры «Мадонна Орифламма»; указует верный путь навстречу духовным победам и достижениям «Ведущая». Чтобы достичь вершин духа, нужно, подобно молодому человеку, приклонившему колена перед «Ведущей», стать на путь служения, бесстрашно последовать за направляющей рукой, чтобы во имя Победы Добра и Истины сразиться с Темными силами подобно святому Георгию («Свет побеждает тьму»).

Ведь только тогда достижима однажды явившаяся Леонову в образе хрупкой длинноволосой женщины, прижимающей к груди букет цветов, сияющая лучезарная «Радость». Взбежав на самую высокую ступеньку пьедестала, она достигла вершины Света и Красоты. Неисповедимы пути духа, ведущие в Беспредельность, бесконечны странствия жаждущего обрести Радость сердца. Скульптор Алексей Леонов верит и знает — Радость возможна. Тому доказательство — его дарующее Свет и Надежду, исцеляющее и возвышающее душу Творчество.

Исторические личности, продемонстрировавшие возможности человеческого гения, предстают в скульптурах Алексея Леонова. Выставка его работ открылась в Литературно-мемориальном музее А.М.Горького. Они экспонируются в Казани уже второй раз.

Мастер живет и работает в двух странах – на Украине и в России. Он закончил Национальную академию изобразительного искусства и архитектуры Украины (класс выдающегося советского скульптора, академика Василия Бородая). С 18 лет участвует в выставках и конкурсах. Сейчас в его творческой биографии около 50 персональных выставок. В этом году в городах России установлены памятники и бюсты Юрия Гагарина работы Алексея Леонова. Действует «космическая» фамилия скульптора, шутят журналисты. Взгляд художника действительно обращен в высшие сферы.

Вот Георгий Победоносец поражает копьем змия, обвившего его ноги. Скульптура передает не только известный библейский сюжет, но и символизирует главную победу, которую может совершить человек, – победу над собой. Царь Соломон опирается на жезл, другая его рука приложена к груди. В этом жесте и царственность, и смирение правителя, для которого власть – прежде всего долг, ответственность перед народом, которому он служит.

На выставке много детских образов. Например «Молитва». Девочка произносит слова, обращенные к Богу, и вокруг нее образуется огненный круг из добрых, светлых мыслей, которые ребенок посылает в пространство.

Устремленностью к прекрасному пронизана вся атмосфера выставки. Не случайно, приветствуя первых зрителей, Алексей прочитал стихотворение великого татарского поэта Г.Тукая «Гению», в котором есть такие строчки: «Лишь тот добудет свет, в ком жив высокий дух».

Диана ГАЛЛЯМОВА.

Источник: КАЗАНСКИЕ ВЕДОМОСТИ, Дата: 27.12.2011  Выпуск № 194

Выставка скульптур Алексея Леонова в галерее «Ижад».

Французский философ Дени Дидро сказал об искусстве скульптуры: «Это сильная муза, но молчаливая и скрытная». Организация передвижной выставки скульптуры требует не только немалых затрат, физических и материальных, но и наличия безупречного вкуса и умения «разговорить» экспонаты, разместив их так, чтобы свет и тени, гармонично сочетаясь, давали наиболее полное понятие о красоте, объемной соразмерности и сущности изображения.

Выставка молодого украинского мастера Алексея Леонова, включающая 45 работ и 66 фотографий скульптур, относится именно к тем событиям, что, раз случившись, могут перевернуть всю жизнь человека, — настолько могучая, полная гармонии энергия заключена в его работах. Живых, дышащих, возносящих дух к звездным просторам бесконечной Вселенной и освобождающих разум от мелочности и суеты. Она и называется «Думая о вечном».

Если диапазон человеческого голоса — три октавы, это уже выдающийся голос. Диапазон чувств, эмоций, мощной энергетики произведений автора, буквально захлестывающих зрителей, границ не имеет, находясь где-то на пределе безумной душевной тоски по совершенству, нежности и доброте.

Родившийся в семье военных в городе Сумы, мальчик уже с двух лет со знанием дела лепил зверей, наделенных  человеческими глазами и мудростью. А когда Алексею исполнилось три года, случился Чернобыль. Мальчик заболел, и только тот необыкновенный дар, что не давал его разуму покоя, а рукам — отдыха, заглушал боль. Может быть, случившееся и привело к тому, что уже в 14 лет Алексей начал задумываться о том, что не зря же пришел в этот мир, если способен извлекать из мертвого камня живую душу. «Цель моей жизни, — говорит ныне выпускник Национальной академии изобразительных искусств и архитектуры, — помогать людям воспринимать новое, светлое, духовное». На счету мастера около 40 персональных выставок, посетители которых единодушны в своих оценках: «Божественно, удивительно, нет слов». И их действительно не хватает, чтобы понять, как совсем молодой человек, всего лишь 28 лет от роду, сумел соединить в себе и выразить в скульптуре древнюю, скрытую в сумеречном тумане веков глубокую мудрость Востока, светлое добро и бесконечную любовь, что несут в себе святые православной веры.

Кажется, будто мастер жил и творил с самого начала времен, наблюдая за рождением юного мира и предвидя грядущее. Он видел совершенство еще не согрешивших Адама и Евы, полных беспечного счастья райского бытия; горестное лицо Иисуса, уже готового принести неизбежную жертву, но все еще так по-человечески надеющегося избежать скорбной участи («Моление о Чаше»); глаза Сергия Радонежского, вобравшие всю мудрость мира, всю тревогу за неразумное, заплутавшее в темноте сомнений и неверия человечество; очищающий удар меча незыблемого в праведности своей миссии Последнего Ангела. Он странствовал в белых песках Египта, где в прохладных покоях царского дворца великий фараон Эхнатон благоговейно прикасался к изящным пальчикам прекрасной Нефертити, ночевал в масличных рощах Греции, где жили герои и боги, часто спускавшиеся на землю, и всесильный Зевс, превратившийся в лебедя, трепетно обнимал хрупкие плечи улыбчивой Леды.

Его герои — Бог, ангелы, святые, герои и духовные учителя человечества. Его скульптуры можно назвать молитвами о мире. «Нам доступны высокие достижения человеческой мысли за многие тысячелетия. Мы можем не только все это повторить, но и улучшить», — так определяет автор суть своей работы. Алексей убежден в том, что жанр скульптурного портрета очень сложен: «Моя задача — реконструкция души в портрете. Я стараюсь ощутить великую личность как современника и наделить портрет чувствами, ощущениями, мыслями, которыми жил этот человек. Великий Роден утверждал, что в 99 случаях он лепил свои скульптуры с натуры. И когда ему указывали на присутствующую в них несоразмерность, он отвечал: «В моих работах — только правда, правда внутренняя».

Шамот — керамику, получаемую из крупнозернистой огнеупорной глины, обожженной особым способом, использовали в глубокой древности. Он похож на состарившийся природный камень с трещинами и сколами. Алексей считает, что это не просто материал, он — живой, мягкий и теплый.

— Восприятие происходит на уровне подсознания, где таится и хорошее, и плохое. Ведь настоящий храм человек строит в своем собственном сердце, — говорит мастер. — В современном искусстве при изощренном языке содержание зачастую ничтожно».

 Между творением скульптора и человеком возникает незримый мост, по которому душа стремится к душе, чтобы прикоснуться, понять, чтобы легким вздохом отлетели от сердца тоска и скорбь одиночества. А в шорохе листвы, предчувствующей долгий зимний сон, прозрачных по краям обрывках облаков, кружащих, как птицы, в высоком еще небе, гуле ветра, нашептывающего вечную сказку жизни, чудятся тепло и шелест ангельских крыльев, незримо защищающих нас от земных печалей и напрасных сожалений. И все будет хорошо.

Елена ШАРОВА.

09.09.10 (газета «Республика Башкортостан» № 173).

Источник

В основе творчества Алексея Леонова лежит духовный синтез культур и сверхчуственное восприятие. Согласно цикличности развития, преобладание духовной составляющей в искусстве будущего неоспоримо, а, значит, с уверенностью можно сказать, что художник опережает время.
Родился Алексей в 1982 году в городе Сумы, с двухлетнего возраста живет в Киеве. Интерес, а скорее потребность в творчестве проявились очень рано. С двух лет он начал лепить маленьких пластелиновых зверюшек. Посещение кружка лепки в Киевской художественной изостудии, а затем учёба в Государственной художественной средней школе им.Т.Г.Шевченко были естественным продолжением и важным шагом в развитии его способностей. В 1999 году Алексей поступил в Национальную академию изобразительного искусства и архитектуры (Киев), которую закончил с отличием по специальности “Изобразительное и декоративно-прикладное искусство”. Там же он продолжил обучение в аспирантуре под руководством известного мастера, академика Василия Бородая. Область интересов Алексея Леонова широка, но это не хаотичное блуждание, а целенаправленное изучение мифологии, философии, религии, науки, т.е. истории развития человеческого духа разных эпох и народов, которое нашло отражение в скульптуре.

Каждый входящий в выставочный зал зритель увидит в одном пространстве одухотворенную мощь величайших мыслителей, силой мысли которых мы живем, развиваемся, совершенствуемся: Моисей, Христос, Будда, Зороастр, Лао-Цзы, Конфуций, Сократ, Платон, Пифагор… Магия красоты и мудрости вдохновенных ликов вызывает в каждом человеке необъяснимое чувство, которое можно выразить лишь столь же высоким искусством поэтического слова:

Очам моим открылась благодать,

Когда они узрели огнь нетленный

И лик божественный и вдохновенн

Того, с Кем горд в родстве я состоять…

Это стихи выдающегося скульптора, философа, Живописца и поэта эпохи Возрождения – Микеланджело Буонарроти. Но как они помогают раскрытию творчества молодого и талантливого нашего современника, чьи совершенные скульптурные произведения не могут оставить равнодушными ни одного человека, соприкоснувшегося с его творчеством. Его имя Алексей Леонов.

● ● ●

В творчестве Алексея Леонова гармонично сочетаются все высокие понятия, такие как вера, красота, нравственность, объединенные в едином понятии – культура, и наполненные высочайшей духовностью. Продолжая классические традиции в искусстве, он понимает классику как вечное зовущее начало, а потому видит в ней и зов будущего. Вот почему мы ощущаем во всех его работах космичность и общечеловеческую отзывчивость. Эти качества говорят о щедрости души мастера, о его пламенном чутком сердце. Для меня лично все творчество Леонова пронизано возвышенной поэзией. В них слышатся волнующие мысли Блока, Тютчева, Соловьева. Удивительно созвучны его работам строки Афанасия Фета:

Ношу в груди, как оный серафим,

Огонь сильней и ярче всей вселенной.

Ибо только огненному сердцу под силу одухотворить материю, вдохнуть в свое творение и чувства способные волновать, и силу способную преображать души тех, кто соприкасается с подобным искусством.

На творчество молодого скульптора значительное влияние оказывают жизнь и культурное наследие Николая Рериха. Сам Алексей объясняет это тем, что «…картины художника являются проводником в его мир. Знакомство с ними – это удивительные моменты сопереживания, сотворчества. Произведения великих мастеров являются как бы каналами, окнами в те высокие миры красоты, для которых они и создавались. Это, в первую очередь, их поиск гармонии и красоты, но, увековеченный в произведении, он становился достоянием всех. И по сути то, что я делаю, это тоже своеобразная попытка поделиться, приобщить зрителя к тому миру, в котором живут в моменты творческого подъема мое сознание, моя душа».

Алексей как-то признался, что он своим творчествомде-лает попытку вырвать человека из нашего столь суетного и часто грубо материального мира в мир более высоких и тонких вибраций и переживаний. Скульптура по его мнению более понятна, чем живопись, так как «она требует меньших интеллектуальных усилий. Живопись – это больше иллюзия, скульптура же имеет дело с нашим трехмерным пространством, даже слепой может ощутить ее более явственно».

Творчество молодого скульптора формировалось в академической школе украинской монументальной скульптуры и потому в работах мы угадываем цель –быть понятым, отсюда стиль всех работ – он не уходит в какие-то области авангарда или абстракции, но отражает образы понятным языком. Поэтому скульптура интересна детям и молодежи. Об этом говорят записи в книге отзывов. К примеру, на выставке в Пензе одиннадцатиклассник написал: «После выставки задумался о вечном».

Что замечает зритель увидевший скульптурные работы Алексея Леонова? Призыв к совершенному, прекрасному, вечному, к тому, что можно назвать человечностью. Синтетический подход в его творчестве объединяет все лучшее накопленное в веках и то, что человеку необходимо развить в будущем. Соучастие, сопричастность к миссии героев скульптурных произведений помогает нам определить и свое божественное предназначение. Вот перед нами задумчивый мудрец и творец Микеланджело. О чем он так сосредоточенно думает? Уверен о божественном предназначении человека. Этому посвящено его творчество. С первого взгляда я «узнаю»Андрея Рублева и влюбляюсь в его одухотворенный возвышенный образ. Я чувствую как слезятся глаза Христа в скульптурной группе «Путь к Отцу»,и как крылато и вдохновенно устремлены глаза ребенка. Вечные темы материнства, героизма, веры являются важными не только для скульптора, не только для взрослых, но, что очень важно. и для молодежи, как призыв к чему-то очень важному. И Алексей объясняет. почему действует магнит притяжения: его искусство призывно. Это то, чего не хватало в период взросления ему самому. Алексей поясняет:

«Что мы видим и слышим в повседневной жизни? Я очень живо помню этапы своих духовных поисков. С одной стороны, все есть. Но если все низкое настолько агрессивно, что его не нужно искать, оно само тебя где угодно найдет и сделает своим рабом, то поиск высокого требует усилий, силы устремления. В жизни очень много негативного, которое втягивает и засасывает с очень большой силой. Как и чем можно устоять? Только будучи вооруженным волей. А волювырабатывает в первую очередь семья и все институты образования, начиная с детских садов».

Художник не хочет быть пассивным наблюдателем. Его волнуют вопросы культуры и нравственного состояния общества, воспитания в школах и других учебных заведениях. Эта боль, переживание, сострадание выражены во всем его творчестве и об этом он говорит на встречах со зрителем:

«Сейчас практически нет нравственного воспитания, больший упор сделан на образование, на то, чтобы дать знания. А к чему знания, если нет обычной этики, когда человек не понимает самых близких и насущно нужных законов общения? То, что я делаю, пытаюсь наполнить человеколюбием, любовью к ближнему. По крайней мере, я это ощущаю и этим делюсь. Как это работает дальше? Думаю, что работает неплохо».

Большому художнику природа дарует особые качества благодаря которым он становится отзывчивым не только на голос нашего мира, но и той высшей реальности, на струнах которой он способен «играть»и волновать нас. Это, именно, то искусство о котором Вячеслав Иванов писал:

Вы, чьи резец, палитра, лира,

Согласных муз одна семья,

Вы нас уводите от мира

В соседство инобытия.

Сразу несколько выставок Алексея Леонова путешествуют по России, Беларуси и Украине. Это дает возможность широкого общения с теми, кто нуждается в его искусстве и его мировоззрении. А в наше сложное время, когда идет ломка старого сознания, когда приходит осознание единства человека, Земли и Вселенной, работы скульптора становятся все более востребованными, ибо они помогают ответить на многие сложнейшие вопросы, встающие перед человеком.

Во время проведения выставки в Артемовске Алексей побывал в Святогорской Лавре. Увиденная там лестница, расписанная благими пожеланиями любви и счастья вызвала восторг в тонко чувствующей душе художника: «Это обнадеживает, – говорит Алексей, – это базируется на нашей православной культуре. Неважно, какими путями мы верим в Бога, но верить важно. Все, что ни есть в жизни и в мире, пронизано Разумом. Сейчас к этому приходит большинство ученых – без Высшего начала мир создаться не мог, случайно такое не происходит. Я верю, что в основе всего есть Высшее начало.

Художника волнует крайнее критическое состояние нашего космического дома, оставленной нам в наследство Планеты Земля, которая сейчас на грани катастрофы из-за того, что мы не можем найти общий язык с самыми близкими существами. Алексей Леонов говорит: «Зачем далеко ходить, в семьях редко находят общий язык, а семья – это прототип государства. От взаимоотношений, от гармонии в семье, от того, как мы воспитываем детей, что и сколько мы в них вкладываем, зависит наше будущее. Многие сейчас считают, что достаточно в детей вложить материальные ресурсы. Ничего подобного. Это последнее, что важно детям. В первую очередь, важно вложить лучшие чувства, приучить ребенка к уважительному отношению к знаниям, к желанию учиться. Каждый человек – индивидуум, мы все не похожи друг на друга, но вложить универсальное стремление к знаниям – это, я считаю, самое важное. А дальше человек уже сам сложит свой путь. Важно, чтобы это было знание тех законов, по которым складывается человеческая жизнь, законов гармонии, взаимопонимания, отдачи. Этому учат, в общем-то, все религии. И наша в первую очередь. Та религия, которую принес Великий Учитель Любви».

Именно эта отзывчивость на боль и страдание человека, окружающего мира и нашей обители планеты Земля и определяет творческое кредо молодого талантливого мастера. Сам он говорит об этом: «Моя творческая концепция – объединение людей на почве вечных ценностей, высших устремлений человеческого духа. Я чувствую боль Планеты, и стараюсь воплотить энергии Добра и Красоты, чтобы наполнить ими наше пространство и вернуть миру светлые, вечные основы Бытия!».

Устремляясь в будущее, Алесей Леонов, всем своим творчеством, чистой и светлой душой, думает о вечном и одаривает нас светом любви и красоты.

Около 6 тысячелетий назад в Шумере (Двуречье) возникла легенда о сотворении первого человека из глины. Мол, боги не желали трудиться и обратились к дремлющему на своем ложе Энки (его величали Великим Премудрым Разумом), чтобы он создал для них помощников-рабов.

Энки все силы свои собрал, разум свой всемерно расширил.

Энки образ себе подобный в сердце своем разумением создал.

По его совету боги замесили глину и принялись творить род человеческий. Завершив дело, устроили пир. Одна из богинь — Нинмах — подвыпив, стала лепить из глины уродцев. Так появились люди с физическими недостатками (Энки каждому из них определил достойное место в жизни). С тех пор у людей родятся невинные жертвы пьянчужки Нинмах.

Почему в мифе первых людей сотворили из глины? Так шумеры воспели мастерство скульпторов, обладавших божественным умением придавать глине образ и подобие человека. Но были и неумехи, из рук которых выходили образы-уродцы.

В бурном ХХ веке изобразительное искусство заметно преобразилось. Возможно, скульпторы, утомленные подражанием классическим образцам или не способные приблизиться к ним, стали изощряться, создавая образы самого причудливого облика, преимущественно уродцев.

Свобода творчества! Если их разум порождает монстров, то почему бы не отразить их в искусстве? Это проще, чем соревноваться с классиками Античности, Возрождения, модернизма и неоклассицизма. Поклонники «авангарда», комментируя подобные творения, стараются приписывать им нечто оригинальное и парадоксальное. Увы, эти объяснения чаще всего рассчитаны на непритязательную публику.

И все-таки находятся смельчаки, готовые создавать изваяния в классической манере, без причуд. Они невольно соревнуются с Праксителем, Микеланджело, Роденом, Антокольским, Майолем, Коненковым, Эрзей, Голубкиной, Мухиной… Тут не сошлешься на заумные замыслы абстракций. Происходит приобщение к философским идеям и религиозным учениям. Автор побуждает задуматься о смысле жизни человека и общества.

Работы молодого мастера Алексея Леонова, выполненные из глины по классическим канонам, именно таковы. В его творчестве удивляет необычайное разнообразие образов и тем. Вот название некоторых крупных циклов его скульптур: Русь священная. Духовные учителя. Мыслители Античности. Образы христианства. Образы Востока. Семья Рерихов. Дети. Животные. Апокалипсис.

При встрече, я как-то спросил его:

— Алексей, почему вас так привлекают образы детей, мыслителей, религиозных учителей?

— Дети — средоточие мира. В них особенно ярко светит то, что называется искрой Божией. А учителя мудрости, жизни, добра, красоты стремятся сделать так, чтобы эта искра не погасла. Эти люди позволяют мне искать себя — в других, во всём. И ещё помогают мне во всём увидеть своё.

— Вы — верующий?

— Конечно… Пожалуй, мне особенно близок буддизм. И учение Иисуса Христа. В православном храме я испытывал сильные мистические переживания. Посещал его несколько месяцев. У меня постепенно стало накапливаться больше вопросов, чем ответов. Но разве дело только в религии? Мистическое состояние возникает в разное время: при чтении, стремлении что-то создать, во время работы. Возникает особое внутреннее восприятие. Как будто переходишь в иное пространство.

Психологи называют это переходом в иное состояние сознания. Его нередко вызывают искусственными способами или медитацией. Для одних это способ ухода от повседневности, суеты и забот. Другие таким путем стремятся приобщиться к высшим истинам или, во всяком случае, убедить себя в этом. Творческая личность — испытывает вдохновение и озарение; не замыкается в себе, а обращается к людям с посланием правды, добра, красоты.

Такие послания создаёт в скульптуре Алексей Леонов. По его словам, «под внешней видимой оболочкой, живет главное — человеческая душа». Вспомним «Маленького принца» Антуана де Сент-Экзюпери: «Зорко одно лишь сердце. Самого главного глазами не увидишь». Самое главное способно выразить только высокое искусство.Изваяния бессловесны. Эти образы призваны пробуждать прежде всего эмоции зрителя. Но чувство без мысли слепо и эфемерно: проходит как волна. Чтобы стать частью мировоззрения, остаться в душе человека, ему требуется помощь разума.

Вот Будда направляет младенца на путь истинный. Вспоминается поучение Будды — за полтысячелетия до Иисуса Христа: «Ибо никогда в этом мире ненависть не прекращается ненавистью, но отсутствием ненависти прекращается она». И ещё одна дхамма могла бы стать девизом Алексея Леонова: «Если что-либо должно быть сделано, — делай, совершай с твердостью. Ибо расслабленный странник только больше поднимает пыли».

Помимо своих духовных учителей, он изобразил и своего наставника в искусстве – украинского скульптора, народного художника СССР В.С. Бородая: красивое лицо, напряжённая мысль, проницательный взгляд.

Вообще, творческие личности в изображении Алексея Леонова обретают нечто общее: Василий Захарович Бородай, Архип Иванович Куинжи, Микеланджело Буонаротти…

У меня возник вопрос: почему избрал мастер именно Куинжи? Да, красивое выразительное одухотворённое лицо, гениальный пейзажист. Пришлось обратиться к биографии этого художника. О нём М.П. Неведомский писал: «Анахорет-демократ, расходующий гроши на личную жизнь, — и щедрый жертвователь на дело искусства… Непримиримый там, где дело коснётся его художественных убеждений, исполненный бурной энергии, властный, ни на вершок не сворачивающий с намеченного пути, — и мягко-сердобольный, снисходительный, нежный к людям и животным, особенно к страдающим, вечно готовый прийти на помощь чужому горю».

Неожиданным в исполнении Леонова предстал образ Микеланджело, который, по словам искусствоведа М.В. Алпатова, «обладал страстным темпераментом, был неужив­чив, горяч, но искренен и прямодушен». Леонов показал великого скульптора мыслителем и гуманистом, автором строк:

Душа моя желает избавленья

От рабства, лжи, пороков и тоски.

Свершаю я, всем бедам вопреки,

Божественное таинство творенья

Одно из наиболее известных его произведений — изображе­ние Творца перед касанием безвольной пока еще руки Адама. Свершилось телесное воплощение человека. Но творение не завершено: без творческой энергии, без стремления к высшему оно останется лишь внешним подобием божества. Такую одухотворённость стремится пробудить в людях Леонов своими творениями.

Христианский теолог и философ III века Ориген, «по уму и учёности знаменитейший учитель церкви», как писал о нём архиепископ Филарет (Гумилевский). Ориген был сторонником свободы воли, предоставленной человеку возможности выбирать между добром и злом, мудростью и невежеством, правдой и ложью. У Алексея Леонова Ориген, обучающий маленькую девочку, вглядывается в глаза зрителя, как бы спрашивая: а какой выбор сделал ты?

Арабский поэт и мыслитель ХIII века Руми — в глубоком раздумье. Его фигура олицетворяет напряженное самопознание. Чётки в руках сложились в цифру 8, считающуюся в мистике гармоничным сочетанием миров телесного и духовного. В горизонтальном положении она переходит в символ бесконечности.

Руми был пантеистом, учил любить человека, не взирая на его веру:

Вы, взыскующие бога средь небесной синевы,

Поиски оставьте эти, вы — есть он, а он — есть вы.

Но вот лицо человека надменного и грозного. Это — Чингисхан Темучин, великий полководец и завоеватель, создатель величайшей империи ХIII века. В отличии от Руми, он устремляет суровый взгляд вдаль, словно там, где-то за горизонтом цель, к которой он стремится. Но там открываются новые горизонты, а устремлённость к земным целям не даёт удовлетворения душе сильного человека, ибо при этом он теряет бесценные богатства духовного мира, ибо «царство Божие внутри вас».

А вот Перикл и Аспазия, олицетворяющие золотой век (V н.э.) Древней Греции — эпохи Фидия, Анаксагора, Эмпедокла, Софокла, Еврипида, Геродота, Сократа… В руках у них модель Акрополя. Великий правитель — великая страна, великий народ, великие свершения. Такое гармоничное единство — залог великих свершений.

…За последние десятилетия в изобразительном искусстве стали преобладать формалистичные изыски. Все острей ощущается дефицит содержания: интеллектуальности, духовности — способности мастера передавать серьезные идеи.

Пластические образы Алексея Леонова, исполненные в классическом стиле, выглядят авангардными для нашего времени. Пора провозгласить: вперед — к великому прошлому, к постижению человека не в уродстве и ущербности, а в красоте и гармонии!

У каждого возникают свои чувства и мысли в немом диалоге с творениями Алексея Леонова. Но мне кажется, это непременно будут чувства добрые и мысли светлые.

…Столетие назад русский философ Е. Н. Трубецкой издал свою лекцию: «Умозрение в красках. Вопрос о смысле жизни в древнерусской религиозной живописи». Он писал: «Древнерусские иконописцы с поразительной ясностью и силой воплотили в образах и красках то, что наполняло их душу, — видение иной жизненной правды и иного смысла мира». Тут же оговорился: «Пытаясь выразить в словах сущность их ответа. я, конечно, сознаю, что никакие слова не в состоянии передать красоты и мощи этого несравненного языка религиозных символов».

Алексей Леонов если и пользуется языком религиозных символов, то в философском смысле. Подобные попытки мастеров изобразительного искусства вторгнуться в область идей, где необходим язык слов и понятий, чрезвычайно трудны. Часто такое «умничание» вызывает разочарование. В искусстве воздействует на нас прежде всего не логика, а красота — не только телесная, но и духовная. Именно последнюю особенно трудно передать.

Евгений Трубецкой имел в виду это обстоятельство, когда сравнивал иконописные образы старых мастеров с более поздними, в которых преобладает телесное, а не духовное. «Икона, — писал он, — не портрет, а прообраз грядущего храмового человечества. И, так как этого человечества мы пока не видим в нынешних грешных людях, а только угадываем, икона может служить лишь символическим его изображением. Что означает в этом изображении истонченная телесность? Это — резко выраженное отрицание того самого биологизма, который возводит насыщение плоти в высшую и безусловную заповедь…

…Пусть видят народы, что мир управляется не одним животным эгоизмом и не одной техникой. Пусть явится в человеческих делах и в особенности в делах России и высшая духовная сила, которая борется за смысл мира».

Пожалуй, все сказанное относится и к воплощенным в глине образам Алексея Леонова.

Рудольф Баландин

Выставка Алексея Леонова в Международном Центре-Музее имени Н.К.Рериха.

«И долго буду тем любезен я народу, что чувства добрые я лирой пробуждал…» – писал Пушкин. Чувства добрые… Насколько актуально это в наше время!

Именно эти добрые чувства несут работы молодого скульптора Алексея Леонова. В этом убедились москвичи и гости столицы, собравшиеся 15 марта на торжественном открытии выставки «Путями Духа» в Международном Центре-Музее имени Н.К.Рериха.

По традиции вернисаж предваряют выступления профессионалов. Руководитель автономной научной группы Виктор Жигота, референт-хранитель Отдела передвижных выставок Музея имени Н.К.Рериха Дмитрий Ревякин, исполнительный директор Международного движения «Всемирный День Культуры под Знаменем Мира», член Иркутского отделения Международной Лиги Защиты Культуры Николай Макаренко, редактор, ведущая рубрик «В мире прекрасного» и «Литературные страницы» журнала благотворительного фонда «Дельфис» Адель Кабанова сказали много хороших и добрых слов о творчестве Алексея Леонова, о его новых работах.

Особенно эмоционально прозвучало выступление писателя, геолога Рудольфа Баландина. Он автор книг, многочисленных статей и очерков, темы которых – история Земли и жизни, взаимодействие общества с природой, судьбы материальной и духовной культуры. Недостаточно раздумий о благе человечества, считает он, – нужно действовать. Так, как это делает Алексей Леонов, воплощая свои образы в скульптуру, пробуждая тем самым высокие чувства в человеке.

На выставке представлено около восьмидесяти скульптурных работ и фотографий, большинство из которых экспонируются впервые. Их можно разделить на две группы – скульптура-портрет и скульптура-чувство. Портреты узнаваемы и точны. В своих скульптурных портретах Алексей делает акцент на глаза. «Это непросто, рассказывает он. – Далеко не все скульпторы отваживаются изображать зрачок. Очень часто он прорабатывается схематично, потому что если ошибешься, то работа будет испорчена. Как бы ни точно ты передал общие черты, овал лица, нос, отдельные детали, но если не получились глаза, то портрет будет непохож. И наоборот, можно не очень точно изобразить черты, но правильно выразить состояние глаз, передать их точно по светотени – и сразу человек будет узнаваем».

Радость и чистота переполняют зрителя, когда он всматривается в такие работы как «Молитва». Белая фигурка молящегося ребенка со сложенными вместе ладошками – сюжет достаточно прост, но есть нечто, что заставляет тебя переживать и отголосок детской чистоты становится частью твоей души…
Это Нечто и есть душа Мастера. «Душа обязана трудиться, и день и ночь, и день и ночь», вспоминаются стихи Заболоцкого. Душа Алексея трудится неустанно. Он еще совсем молод – свое тридцатилетие он отметит в следующем году – а как много он успел! Закончил художественную школу. В 18 лет отправился искать истину в молодежный Экуменический центр во Франции. По дороге побывал в Дрездене, Риме, Флоренции, Милане, Венеции, Париже. Потом была учеба в Национальной академии изобразительного искусства и архитектуры, аспирантура, вступление в Союз художников Украины.

Свою встречу с Людмилой Васильевной Шапошниковой считает неслучайной. Он принял участие в тематическом конкурсе в Санкт-Петербурге, а через полтора года Людмила Васильевна, которая увидела его работы в Петербурге, пригласила Алексея участвовать в оформлении зала Живой Этики. С тех пор его творческая судьба тесно связана с Музеем имени Н.К.Рериха.

Сейчас Алексей живет в Москве и по-прежнему много работает. Его фото- и скульптурные выставки проходят во многих городах России.

Сегодня молодой скульптор работает над образами Гагарина, Циолковского и Королева к 50-летию полета Юрия Гагарина.

Выставка скульптора Алексея Леонова проходит в Музее имени Н.К.Рериха.

Источник