Платон. 2010

«Герой народжується серед сотні, мудра людина є серед тисяч, але досконалого годі й шукати серед сотні тисяч».

ПЛАТОН – давньогрецький філософ, учень Сократа, вчитель Аристотеля (близько 427-347 до н. е).

Платон – засновник об’єктивного ідеалізму, за першооснову сущого приймає безособовий, універсальний дух. Справжні причини речей Платон бачив не у фізичній реальності, а в світі, що осмислюється розумом, – світі «ідей». Речі матеріального світу можуть змінюватися, вони народжуються і вмирають, а ось їх причини – «ідеї» – вічні, незмінні, висловлюють сутність речей.

Згідно з Платоном, філософ – той, хто прагне пройти від менш досконалого знання до більш досконалого. Платон створив учення про єдність і доцільність світу; вніс раціональний погляд на пояснення і пізнання світу; перетворив діалектику в універсальний філософський метод; створив учення про ідеальну державу, приділяючи велику увагу моральним якостям громадян і правителів.

Філософські погляди геніального мислителя досить знакові для суспільства, а вплив його вчення наскілький значний, що  простежується у всіх царинах духовного і наукового життя і в наші дні.

ПРАЦІ «Апологія Сократа», «Менон», «Бенкет», «Парменід», «Держава», «Закони».