Лао-Цзи. 2006.

Автор: Олексій Леонов
Матеріал: Шамот
Місцезнаходження: Приватна колекція
Розмір: 52,5 х 45,5 х 42

Лао Цзи – легендарний давньокитайський філософ-мислитель (VI-V ст. до н. е.). Основоположник даосизму – однієї з течій філософської думки Китаю.

В основі філософії Лао Цзи лежить поняття «дао» – початок, яке неможливо пізнати і висловити словами, що є єдністю буття і небуття. Слово «дао» китайською мовою буквально означає «шлях». Дао – загальний Закон та Абсолют. Дао – це Істина і водночас Шлях до неї. Дао – початок усього матеріального світу, закон та правила життя. Воно пронизує собою все наявне у життя, спрямовує до розвитку все, зокрема й нас. Тому для людини життя справжнє, виконання волі Дао (благої сили, досконалості) є відмова від потурання своїм бажанням заради дотримання всесвітнього закону. Потрібно забути всі «правильні» відповіді, потрібно відмовитися від нескінченної тяги до речей та комфорту, потрібно забути про користь і марнославство, потрібно стати самим собою: дитиною і навіть дурнем – чистим та безневинним, і тоді життя набуде гармонії та сенсу.

Лао Цзи вчив мудрих правителів прищеплювати своїм народам прагнення жити просто, чисто та природно. Всесвіт є джерелом гармонії, тому все у світі, від рослини до людини, чудове у своєму природному стані. Лао Цзи об’єднав поняття земного та неземного, природного та надприродного.

Даосизм – учення про світ як «мимовільної природності». Це вміння відчути й оцінити все те, що існує саме по собі: як росте і в’яне трава, народжуються і живуть звірі та птахи, змінюються пори року тощо. Людина є частиною цілого. Даоська мудрість у тому, щоб пізнати ціле, не затемнювати її суєтою, розумом, насильством, штучністю; злитися з ним, підкорити своє серце його гармонії, набути повноти буття через «самоусунення». Звідси походить ідея «недіяння», але це не означає пасивність і бездіяльність. Це дотримання «природності», ритму світових процесів, дотримання Дао.

Лао Цзи говорив: «Мудра людина ставить себе позаду інших, завдяки чому вона опиняється попереду людей. Мудра людина нічого не накопичує. Вона все робить для людей і все віддає іншим. Небесне дао приносить всім істотам користь і не шкодить. Дао мудрої людини – це діяння без боротьби».