Молитва Світу. 2006.

“Молитва – усвідомлення вічності. У молитві вміщено красу, любов, відвагу, самовідданість, неухильність, прагнення. Але якщо в молитві є забобони, страх і сумнів, то таке заклинання стосується часів фетишизму.

Як же варто молитися? Можна проводити годинни у прагненні, але існує блискавична молитва. Тоді без слів миттєво людина ставить себе в безперервність всього ланцюга в Безмежність.

Вирішуючи з’єднатися з Безмежжям, людина, як би вдихає еманації ефіру і без механіки повторень отримує найкраще замикання струму. Так у мовчанні, не витрачаючи часу, можна отримати хвилю оновлення.

Лише розвинена духовність може в єдиному подиху підняти свідомість людську. Але Ми повинні розповідати про молитву, бо про неї запитуватимуть. Не треба заклинань, не потрібно випрошувань, не потрібно показного примирення, не потрібно погроз, бо несемо себе в далекі світи – джерело можливостей і знань. Відчуваємо, що нам вони призначені і торкаємося сміливо.

Так зрозумійте заповіт: «Не моліться аби як, а у дусі».

Джерело: Учення Живої Етики – Листи Саду М. Осяяння, Частина третя, 4, 1