Конфуцій. 2010

«Вчитися і не розмірковувати – марна трата часу; розміркувати і не вчитися – згубно ».

 Конфуцій – древній мислитель і філософ Китаю, його  вчення справило глибокий вплив на життя Китаю та Східної Азії, ставши основою філософської системи, відомої як конфуціанство (бл. 551 до н. е. – 479 до н. е.).

Прототип нормального суспільного устрою Конфуцій вбачав у добрих сімейних відносинах. Учитель заохочував традиційний для Китаю культ предків як засіб збереження вірності батькам, роду і державі. Мудрий Учитель уважав, що моральність є головною основою поведінки людини, тому людей розглядав й оцінював із позиції моралі. Конфуцій уважав, що благородні люди повинні оберігати і поширювати в народі моральні цінності. У нашому світі справжнє призначення людей – бути людяними, а значить, жалісливими і великодушними. Учні Конфуція за матеріалами висловлювань і бесід вчителя склали книгу «Лунь Юй» ( «Бесіди і судження»), яка стала особливо шанованою книгою в конфуціанстві. Вона складається з коротких записів розмов Вчителя з послідовниками, з лаконічних афоризмів Конфуція і описів важливих епізодів його життя.