Григорій Сковорода. 2017

ГРИГОРІЙ САВВИЧ СКОВОРОДА: «Ми маємо бути вдячні Богові, що він створив світ так, що все просте – правда, а все складне – неправда».
1722-1794
Мандрівний філософ, просвітитель-гуманіст, мислитель, поет, викладач, який зробив значний внесок у східнослов’янську культуру.
Згідно з вченням українського мандрівного філософа XVIII століття світ складається з трьох світів: великий (космос) – природа; малий (мікрокосмос) – людина; символічний – Біблія. У всій природі Дух панує над матерією. Бог у філософа – вічне начало: невловимий і невидимий.

Бог є вічним початком, присутнім у всьому, але невидимий, позаземним  і поза часом. Бог проявляється у світі через любов. Григорій Сковорода дає уявлення про будову світу, що умовно можна уявити, як три частини цілого: великий, малий та символічний. Природа чи космос є великою частиною світу. Малий світ укладений у мікрокосмі, тобто у людині. Особливий світ, який об’єднує все, є символічним світом, укладеним у Біблії. У кожному світі домінантою виступає дух, Бог чи вічність.
Всім своїм життям поет доводив, що щастя людини не залежить від місця та часу, плоті чи крові, не міститься у високій посаді, владі чи багатстві, а лише в тій любові, яку вдалося виростити в серці.

Згідно філософії Сковороди, у житті важливе і цінне тільки все природне. За теорією мислителя, кожна людина має своє призначення, свою певну справу, яку Григорій Сковорода називав «подібною працею». Сенс людського життя полягає в тому, щоб знайти необхідне для себе, а непотрібне відкинути.

Божу іскру в кожній людині філософ описував як посудину, яку Бог наповнює талантом для використання людиною. Момент усвідомлення свого призначення Григорій Сковорода називав реалізацією Божого задуму. Філософ закликає зрозуміти свою природу, але не розумом, а пізнанням навколишнього світу через символи (Біблію). Після пізнання свого внутрішнього «Я» можна приступати до спорідненої праці. Головне у праці – бажання. У світогляді Григорія Сковороди, суспільство, де кожен займається улюбленою справою, – щасливе і приносить користь собі та оточуючим. Найбільше щастя в житті людини – знайти самого себе, воно «живе у внутрішньому серці нашого світу, що існує у злагоді з Богом». Джерело нещастя, за філософом, – “безсовісніть”. Саме чисте сумління, щира спрямованість до істини веде до розкриття іскри Божої.
“Філософія – головна мета життя людського”, – стверджував Сковорода. Головне у людині – є дух, серце, думки. Людина захоплюється різними цілями: наситити черево, насолодити очі, віддати життя одягу чи речам, але ці цілі не можуть бути істинними. Філософія, любов до мудрості, спрямовує до того, щоб «дати життя духу, шляхетність серцю, осяяти думки» і є істинною у житті.

«Коли дух у людині веселий, думки спокійні, серце мирне, то все стає світлим, щасливим, блаженним».
«Тіло на те й народилося, щоб хворіти і зникати, як місяць. А душа є чаша, сповнена вічною радістю».
«Всіх наук насіння приховано усередині людини, тут їх таємне джерело».
«Що полюбив, на те й перетворився».