Будда і немовля. 2010

Будда Шакьямуні (роки життя VI і IV ст. до н. е.) – духовний учитель, легендарний засновник буддизму. Будда – це не ім’я, а визначення стану свідомості мудреця, який досяг найвищої точки розвитку. У буквальному перекладі означає той, хто «пізнав», «просвітлений», тобто оволодів досконалим знанням та мудрістю.

Учення Будди – дхарма – це шлях до звільнення від низки перевтілень душі. Ключ до цього – розуміння суті страждання, його причин та пізнання шляхів припинення страждання. Коротко суть буддизму викладені в Чотирьох Благородних Істинах, що збагнув Будда, і являють собою логічний ланцюжок причинно-наслідкового зв’язку. Перші дві істини визначають страждання і причини, що привели до страждання, – бажання та прив’язки. Звільнившись від бажань, можливо позбутись від страждань, що відкриє шлях звільнення від необхідності народжуватись у матеріальному світі.

У духовному розвитку людства буддизм посідає особливе місце. Буддизм має у своїй основі не містичну традицію, а особливу філософську концепцію, планомірну систему духовного самовдосконалення. Цей шлях Гаутама випробував на собі. Великий Учитель повідав, що життя можливе без страждань, якщо відмовитися від своїх уподобань, застосувати систему практик через моральну самодисципліну, споглядання, роздуми та дієве співчуття.

Ученню буддизму властива наукова точність і послідовність. Для розуміння Істини потрібні особисті свідомі зусилля та постійна робота над самовдосконаленням. Сліпа віра лише гальмує розвиток.

Будда говорив: «Немає більшого щастя, аніж спокій». «Будь-яке надмірне тяжіння до всього земного – страждання». «Ті, хто ми є сьогодні, – це результат наших вчорашніх думок».