Лі Бо. 2014

Храм на вершині гори

На гірській вершині

Ночую в покинутому храмі.

До мерехтливих зірок

Можу доторкнутися рукою.

Боюся розмовляти голосно:

земними словами

Я жителів неба

Не смію турбувати спокою.

ЛІ БО

Найвеличніший поет в історії китайської літератури, найбільший світовий поет (роки життя 701-762).

Поезію Лі Бо порівнювали зі стрімким польотом птаха: «немов ластівка, яка пронеслася над поверхнею води». Простота стилю дозволяла Лі Бо передавати у віршах найтонші, ледь вловимі душевні пориви і настрою. Своє вище покликання Лі Бо бачив у тому, щоб «очистити і передати» в поезії найдостойніше, при цьому так, щоб воно «засіяло світлом й осяяло тисячоліття наперед».

В епоху Південних і Північних династій у китайській поезії тріумфував формалізм – вірші нерідко представляли собою скупчення помпезних фраз. Епоха Тан оновила застиглий світ китайської поезії. Уже в другій половині VII століття заявляють про себе нові майстри. Їхня творчість передбачила появу генія Лі Бо. Від великих своїх попередників Цюй Юаня і Тао Юань-міна він успадкував культ вільної особистості, культ емоції і природи, гарячу і непримиренну боротьбу до пригнічення людини.