Румі Джалаладдін. 2010.

Видатного перського поета-суфія – Джалаладдіна Румі (1207-1273) скульптор зобразив у позі філософа, в глибоких роздумах про замисел Творця під назвою Життя.

Уявлення про людину як про розумний дух, мета якого – подолати нижчу, тваринну природу і зійти на наступний – «янгельський» рівень – є визначальним поняттям суфізму. І у творчості Румі, видатного учителя Центральної Азії, чільне місце посідає ідея про Учення як суть життя. Саме земне буття розглядається як спосіб систематичного навчання людських душ Вищій Істині, до того ж кожна душа сприймає Учення на доступному їй рівні та у відведених їй межах. Медресе (навчальний заклад) – весь наш світ; період, відведений на урок, – людське життя; навчальний посібник – всі обставини, зустрічі, предмети та живі істоти, які супроводжують наше буття; іспити – випробування та спокуси… Учитель – сам Творець. Найяскравіше ця ідея виражена в «Маснаві» – головній праці Румі, яку багато поколінь езотериків Ісламу розглядали як своєрідний «перський Коран» (або «Писання мовою фарсі»). У збірці послідовно викладено різні постулати, ідеї, одкровення суфізму, які обґрунтовані коранічними цитатами та хадисами (прикладами з життя Пророка Моххамеда), а також проілюстровано яскравими притчами та мудрими настановами.

У своїй творчості Румі надавав важливого значення науці та знанням, поняттям патріотизму, працьовитості, гуманізму та всім іншим компонентам позитивних якостей, що властиві людині. Свої складні теоретичні положення Румі ілюструє притчами, байками та іншими невеликими оповіданнями зі східного фольклору, його погляди сповнені глибоким гуманізмом, ідеями толерантності, єдності релігійного закону та віросповідання.

«Коли б довіряли не словам,

А істині, що серцем пізнається,

Та серцю, що від істини загорається,

То не було б обмежень чудесам».