ПЛОТІН. 2014

«Все є символ; мудра людина – це людина, яка в одному може читати інше».

ПЛОТІН

приблизно 204-270 рр.

Античний філософ-ідеаліст, засновник неоплатонізму.

Систематизував учення Платона про втілення тріади в природі і космосі. Визначив Бога як невимовну сущність, що стоїть вище всякого розуміння і породжує все різноманіття речей шляхом еманації ( «вилиття»). Головне завдання філософії Плотіна  – послідовно вивести з божественної єдності градацію всього проявленого в світі, і вказати зворотній шлях, що веде до першооснов. Завдання це – не наукове і не філософське, а релігійно-теософське.

Плотін розробив сотеріологію неоплатонізму – вчення про очищення, спасіння душі. Повернення душі до Божества відбувається в зворотному піднесенні  до Нього. Світ перетворюється і повертається до Божественного свідомими зусиллями розуму і душі. Благо полягає в тому, щоб у стані вищої молитви прийти до повного єднання з Богом, до чого ведуть аскеза, чесність, творчість, споглядання, справжня любов.

Здійснена Плотіном систематизація вчення Платона лягла в основу багатовікової традиції неоплатонізму. Плотін справив значний вплив на середньовічну філософію й особливо на мислителів епохи Відродження.

ПРАЦІ «Еннеади» ( «Дев’ятки»).