Молитва. 2011.

У скульптурі «Молитва» скульптор Олексій Леонов утілив одухотворений душевний стан в образі спрямованої до духовного світу дитини, яка міцно притискає до серця книгу…

Образ дитини привабливий своєю чистотою та здатністю вірити у дива. Духовне прагнення дитини – наслідок її багатовікового духовного досвіду. Просвітлені свідомості, справжні будівельники космічної еволюції приходять на Землю заради встановлення миру та гармонії, щоб принести знання та духовні одкровення для сучасників та наступних поколінь. Загальна ідея та сильний імпульс внутрішньої щирої молитви приваблює глибиною та чистотою свого прагнення. Німб навколо дитини – світло аури, винятковий стан внутрішнього зосередження – результат виняткового стану умиротворення та духовних шукань. Дитина світиться зсередини, випромінюючи у світ одухотворення. Вся постать хлопчика спрямована вгору, у молитві закриті повіки його очей, радістю вищого спілкування осяяна посмішка, краса хлопчика та його натхнення переносять у Світ Духа.

“Молитва – усвідомлення вічності. У молитві вміщено красу, любов, відвагу, самовідданість, неухильність, прагнення. Але якщо в молитві є забобони, страх і сумнів, то таке заклинання стосується часів фетишизму.

Як же варто молитися? Можна проводити годинни у прагненні, але існує блискавична молитва. Тоді без слів миттєво людина ставить себе в безперервність всього ланцюга в Безмежність.

Вирішуючи з’єднатися з Безмежжям, людина, як би вдихає еманації ефіру і без механіки повторень отримує найкраще замикання струму. Так у мовчанні, не витрачаючи часу, можна отримати хвилю оновлення.

Лише розвинена духовність може в єдиному подиху підняти свідомість людську. Але Ми повинні розповідати про молитву, бо про неї запитуватимуть. Не треба заклинань, не потрібно випрошувань, не потрібно показного примирення, не потрібно погроз, бо несемо себе в далекі світи – джерело можливостей і знань. Відчуваємо, що нам вони призначені і торкаємося сміливо.

Так зрозумійте заповіт: «Не моліться аби як, а в дусі».

Джерело: Учення Живої Етики – Листи Саду М. Осяяння, Частина третя, 4, 1