Евріпід. 2006.

Давньогрецький поет-драматург Еврипід  жив у період близько 480 до н. е. — 406 до н. е. Молодший із трьох великих афінських трагиків одночасно із Есхілом та Софоклом.

Скульптура зображає поета у той момент, коли він розмірковує над природою людських страждань.  Драматург вперше вивів на сцену саму людину, а не богів. Людина постає з усіма своїйми пристраснями та непомірними бажаннями. Драматург вперше замислюється иа розкриває недоліки людської природи, що стає першим кроком до розуміння людської психіки.

Незрозумілий сучасниками, Евріпід набув слави великого трагіка, який розкрив мистецтво нової драми. Він широко вводить до драматичної дії раціональні мотиви філософського диспуту (в дусі софістів) або судових розглядів, поєднуючи  раціоналізм із психологізмом. Евріпіду властиве незвичне для античної трагедії посилення побутового елементу, цікавість до приватного життя людей. Показові кінцівки драм. Вічні теми, що підняв у своїй творчості Еврипід, майстерне зображення героїв долучає мистецтво автора до кращих скарбів світової літератури.