Будда. 2005.

«Немає шляху до щастя, щастя і є шлях».
«Будь-яка посилена прихильність до всього земного – страждання».
«Все те, ким ми є, – результат наших думок».
Будда – Будда Шак’ямуні – духовний вчитель, засновник буддизму. Роки життя VI – IV ст. до н. е.
Будда – це не ім’я, а стан розуму, який досяг найвищої точки розвитку. У буквальному перекладі означає «той, хто пізнав», «просвітлений». Учення Будди – дхарма – шлях до звільнення від низки перевтілень душі й осягнення істини. Основа буддизму виражена в Чотирьох Шляхетних Істинах: хід життя породжує бажання, а бажання призводять до прив’язок, нереалізовані бажання і прихильності викликають страждання. Щастя є звільнення від страждань. Будда вчить тому, що життя можливе без страждань, якщо відмовитися від уподобань, бажань через систему практик, моральну дисципліну, споглядання і мудрість.
Буддизм має у своїй основі філософську концепцію, планомірну систему духовного самовдосконалення й осянгення суті буття. Для осягнення Істини потрібні особисті свідомі зусилля і постійна праця самовдосконалення. Сліпа віра лише гальмує розвиток.