Антоній Великий. 2008

Скульптура зображає одного із найбільш відомих перших ченців. Єгиптянин Антоній у віці 18-ти років відчув покликання Бога: «Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай маєток твоє і роздай бідним … і приходь і йди за Мною» (Мф. 19:21). Антоній так і зробив – роздав все своє майно й під наглядом мудрого старця молився,  читав Писання, проходив помірні аскези, допомагав своєю працею бідним.

Потім Антоній відчув потребу усамітнення в єгипетській пустелі. Спочатку живе в скельній гробниці, а потім замикається в покинутій фортеці. Згодом проходить етап анахорези (відлюдництва), коли Антоній у Христі протистоїть смерті і демонічним силам, які невідступно переслідують його у підсвідомості. Так він проходить духовне становлення, довгий шлях сходження до пекла і воскресіння.

Після 20 років  усамітнення Антоній повністю наповнився світлом і мирною силою Духа. Останні роки життя присвятив себе служінню як духовний батько. Отримав дар від Бога надихати і спонукати людей до дій «словом життя» і «силою» (прозорливості, пророцтва, зцілення).

Помер Антоній у віці 105 років, із «радісним обличчямм», це сталось 17 січня 356 року.