Автор: Олексій Леонов
Матеріал: Шамот
Місцезнаходження: Приватна колекція
Афіна – Паллада (войовниця)
Найбільш шанована богиня в міфології Стародавньої Греції. Уособлення Великої богині-матері, космічної справедливості та самої долі. Етимологія ім’я, ймовірно, походить від шумерського Anatha – Цариця неба.
За переказами, перше зображення Афіни упало з небес як знамення. Його назвали Палладос, що з латинської мови буквально переводиться, як «серцебиття». Це зображення греки використовували як талісман, що гарантував перемогу над ворогами. Палладос упав на територію Трої і став запорукою цілісності міста, але Одіссей підступно викрав талісман і саме тому Троя покорилася грекам. Афіна допомагала грекам у війні з троянцями, саме їй належить ідея створити коня і сховати в нього військо та подарувати його троянцям. Після цього Палладій перенесли в Афіни і поліс на довгий період був непохитним.
В архаїчний період Афіна виступає страшною воїтелькою. Вона бере участь у боротьбі з титанами та гігантами. На одного із гігантів вона навалила острів Сицилію, з іншого – зняла шкіру і прикривалась нею під час бою.
Атрибути Афіни
Афіна вирізняється з-поміж інших давньогрецьких богинь незвичайною зовнішністю – міцна, навіть кремезна жінка у хітоні і короткій, підперезаній накидці – апоптигмі. Незмінними стали чоловічі атрибути богині – військові обладунки, спис у руках та егіда (щит), обтягнута козячою шкірою та прикрашена головою змієволосої Горгони Медузи. На голові – коринфський шолом із трьома гребнями, середній прикрашений сфінксом, бокові – рельєфними зображеннями грифів (хижі птахи), що боряться за золото із аримаспами (міфічним народом, одноокими людьми, що мешкали на крайньому північному сході стародавнього світу).
Через великі красиві очі Афіну називали «глаукопис», тобто совоока, а також «сіроокою і русявою». Можливо тому, що серед тотемних атрибутів богині є і невід’ємний – сова (символ мудрості) та змія (символ переродження та вічності).
Афіна, як правило, з’являлася у супроводі крилатої Ніки – богині перемоги.