Скульптура рококо: «час Купідона і Венери» в мистецтві

У Франції епоха рококо називалася періодом Купідона і Венери. В цей час майстри захоплюються грецькою міфологією і зображують відповідних героїв.

Стиль рококо, в силу своєї декоративності не особливо поширився в пластиці. Скульптура грала тільки допоміжну роль, ілюзорно прикрашала парки й інтер’єри особняків. Скульптура рококо – інтер’єрна, паркова, а не монументальна і вражаюча. Кращі представника стилю – скульптори Фальконе, Пігаль, Клодіон і Лемуан створювали невелику пластику галантного стилю, тобто, безтурботну, легку, грайливу.

Фальконе – найвідоміший скульптор Франції епохи рококо. Він керував відомою Севрською порцеляновою фабрикою. У його творчості більше переважали рельєфи і статуї. Наприклад, найвідоміша з його скульптур рококо «Амур» виражає модну в той час тенденцію – прикрашати свій сад крилатими героями. Над подібними замовленнями працювала ціла майстерня учнів скульптора.

Скульптор Лемуан виконував портрети банкірів, фінансистів і промисловців. Портрет галантної епохи – чуттєвий і комплементарний, спрямований на передачу портретних характеристик, а не на розкриття психології портретованих. Часто пошук зовнішньої виразності рококо перекривав внутрішнє значення.

В іншому ключі працював майстер Клодіона. Скульптура рококо в руках Клодіона – витончена, поетична легка, хоча і без глибокого сенсу, але з психологічною глибиною і з високою майстерністю виконання. «Поезія і музика» та «Сатіресса» – відомі композиції статуеток із мармуру і теракоти, бронзи серед численних скульптур німф і фавн.

Епоха рококо: свято життя у мистецтві

На початку 18 століття у Франції виник святковий стиль рококо, як антипод масивного, урочисто-важкого бароко. Назва рококо походить від «скельний», а також від «рокайль», тобто: орнамент із камінців і мушель, що застосовувався на фонтанах або гротах. Майстри рококо зображають легке і красиве життя. Повністю змінюється колір живопису на світлі тони. Домінують сині, рожеві, пастельні, блакитні кольори. Позолота бароко залишається в минулому. На передній план виходить білий колір.

Стиль рококо ознаменувався наступними характеристиками:

• Граціозність композицій,
• Легкість зображуваного як неупереджене ставлення до життя,
• Інтимність сюжетів,
• Декоративність,
• Грайливий і кокетливий характер.

Епоха рококо: причини виникнення:

1. Зміна життя знаті. Стиль рококо – наслідок занепаду монархій Європи. Перехід мистецтва від великого стилю Людовика XIV, від пишних оздоблень палаців Версаля в невеликі салони, особняки паризької еліти.
2. Утворення нових декоративних елементів. «Стиль рокайля» ознаменувався появою декоративних прикрас від завитку рослин, а також характерних картушей та ормушлей («вушна раковина»).
3. Декор гротів. Термін «скельний» пов’язаний із традицією прикрашали гроти і павільйони в парках.
4. Формування «грецького смаку».

Рококо: живопис свята

Для живописного рококо характерні відверті сюжети з героями міфів, а також пасторальні теми. Ватто – перший майстер, який працював в стилі рококо. Буше і Фрагонар, мабуть, найвідоміші художники цього часу.

Творчість Буше-живописця різнопланово і багатогранно. Він буквально втілив в собі епоху рококо. Улюблені сюжети – алегорії і міфологія. Герої його картин ведуть радісне, легке життя на фоні прекрасної природи, серед сільських ярмарок. Істинний митець радості життя Буше прославив паризьке життя 18 століття.

Рококо в архітектурі

Варто відзначити і основні риси будівель у період рококо, архітектура цього періоду тяжіє до декору інтер’єрів. Незважаючи на суворі екстер’єри будинків, інтер’єри рясніли всілякими варіантами ліплення: квіткові або геометричні, асиметричні та об’ємні. Наприклад, Малий Тріанон у Франції, побудований архітектором Габріелем.

 Стиль рококо в архітектурі широко застосовувався в Австрії та Німеччині. Тут одночасно із декоративністю, він все ж зберіг традиційні елементи бароко. Архітектор Нейман побудував церкву в Фірценхайлігене в урочистому стилі бароко, але в поєднанні з рокальним легким і казковим оздобленням скульптур і мальовничих панно.