Автор: Алексей Леонов
Матеріал: Шамот
Місцезнаходження: Частное собрание
СОЛОМОН
бл. 990 р. до н. е. – 931 р. до н. е.
Найвидатніший імператор Ізраїльського царства, філософ-мудрець.
У святих писаннях зазначено, що Соломон був царем не лише видимого світу, а й багатьох інших, міг літати і переноситися в різні часи. Єдиний храм, збудований Соломоном, символізував Єдиного Бога та об’єднання народів Ізраїлю в єдиний народ. Архітектурно будівля була втіленням всього всесвіту із зірками на стелі та квітами на стінах, із легендарним Ковчегом Завіту у святилищі. Соломон говорив про Єдиний Дух Господа, який наповнює всесвіт, про можливість пізнати його суть через Премудрість. Божу мудрість цар ставив вище за владу і багатства, оскільки вона відкрила йому потаємний і явний устрій світу. Божа мудрість визначила, де початок і кінець часів, як розташовані зірки і який закон стихій, навчила читати думки людей, розуміти природу тварин і рослин, подарувала йому славу і визнання народу, можливість досягти безсмертя.
Свою мудрість і душевний спокій цар царів пояснює здобуттям ним Премудрості Божої, в ній він бачить мету та сенс життя земного та надземного. Найщасливіший вік людини той, коли вона пізнала мудрість. «Премудрість – художниця всього» відкривається тому, хто простий і чистий серцем, хто свідомо уникає тенет розуму та лукавства. Перше і найважливіше завдання людини – очищення своєї внутрішньої природи, оскільки Бог є справжнім наглядачем серця і знає про суть кожного. Головна умова наближення до Бога – виховання у собі праведності, чесності, любові до близького, духовної простоти.
Визнаючи все у світі, навіть саму мудрість, суєтним і безцінним, Соломон закликає оцінювати те, що відбувається у житті через розмову зі своїм серцем, воно може «розслідувати» внутрішній світ і єдине скаже правду. Все, що залишається людині в цьому суєтному світі, – служіння Богові і праведність, що дарує безсмертя людському духу.
«Найбільше, що слід оберігати, – серце твоє, бо в ньому – джерело життя». («Проповідь Соломона». 4:23).