Мен-цзи. 2012

«Найцібыльш цінний у країні – народ, потім уже слідує влада, а найменшу цінність має правитель».

Мен-цзи

 371  – 289 до н. е.

 Китайський філософ, представник конфуціанської традиції, повністю розвинув учення Конфуція про людинолюбство й обов’язок. Учення Мен-цзи отримало широке застосування в системі неоконфуціанства.

Китайська філософія в основному націлена на те, щоб допомогти людям стати святими – досконалими і мудрими. Оскільки Конфуцій деталізував свої погляди на людську природу, незабаром після його смерті всередині конфуціанської традиції виникла запекла суперечка про те, чи є людина з самого початку доброю або  злою за своєю природою. Мен-цзи представляв «ідеалістичне крило» і  стверджував, що людина за своєю природою – добра. Кожна людина може стати мудрецем. Однак для цього потрібно подолати довгий і тернистий духовний шлях. У своїх поглядах мудрець акцентував не тільки на можливість переробити людську природу, але й підкреслював активну трансформацію через роботу.

Політичні погляди Мен-цзи в основному зводилися до спонукання князів здійснювати гуманне правління, щоб досягти об’єднання держави.  Проповідував ідею “освітнього” деспотизму. Мен-цзи став після Конфуція найбільшим ідеологом конфуціанства.

Праці: «Мен-цзи».