Конфуцій. 2004.

«Вчитися і не осмислювати життя – марна трата часу; осмислювати життя і не вчитися – пагубно».

 Конфуцій –  мислитель і філософ давнього Китаю (бл. 551 до н. е. – 479 до н. е.). Засновник філософської системи конфуціанства, під упливом якого сформувався світогляд жителів Китаю та Східної Азії.

Добрі сімейні відносини, за Конфуцієм,  – є прототипом нормального суспільного устрою. Учитель заохочував традиційний для Китаю культ предків як засіб збереження вірності батькам, роду і державі. Мудрий Учитель уважав, що моральність є головною основою поведінки людини. Благородні люди повинні оберігати і поширювати в народі моральні цінності. У нашому світі справжнє призначення життя – бути людяними, тобто жалісливими і великодушними.

Учні Конфуція за матеріалами висловлювань і бесід вчителя склали книгу «Лунь Юй» («Бесіди і судження»), яка стала особливо цінною у конфуціанстві. Праця складається з коротких записів розмов Учителя із послідовниками, з лаконічних афоризмів Конфуція і описів важливих епізодів його життя.