Григорій Сковорода

Зосередь свої думки і в собі самому шукай справжніх благ. Копай всередині себе криницю для тієї води, яка зросить і твоє житло, і сусідське».

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА – український мислитель, поет, байкар і педагог, мандрівний філософ XVIII століття (1722-1794).

Згідно з ученням Григорія Сковороди, світ складається із трьох світів: великий (космос) – природа; малий (мікрокосмос) – людина; символічний – Біблія. У кожному світі існують два початки: Бог або вічність і матерія або тимчасове; у всій природі дух панує над матерією. Бог у філософа – вічний початок – невловимий і невидимий. Тема «спорідненої праці», тобто виконання свого призначення через працю – одна з самих найважливіших тем світорозуміння мислителя і визначає не тільки людське щастя, але і призначення людського буття.

Філософські погляди Г. С. Сковороди охоплюють науку, релігію, культуру, мистецтво. Всі грані спираються на загальний центральний стержень – проблему природи людини і її призначення. Григорій Сковорода завершає епоху козацького бароко і став родоначальником релігійної філософії. ПРАЦІ «Асхань», «Нарцис», «Кільце. Дружня розмова про душевний світі »,« Початкова двері до християнського гречності »,«Сад божественних пісень» та ін.