Свята Покровителька. 2005.

Свята Покровителька розгорнула свій плащ, охороняє храми, музеї та собори всього світу.  Скульптурну композицію створено за мотивами картини Миколи Реріха “Мадонна Захисниця”  1933 року та за аналогом образів Богоматері Милосердя епохи Відродження. На грудях Захисниці велика фібула зі знаком Прапора Світу – символ охорони пам’яток світового мистецтва у зв’язку з Пактом Реріха, який проголошує захист культурних цінностей.

Символ безпосередньо міста, Світлого Града, – узагальнений образ творчого надбання людей, що потребує захисту, заступництва особливо у лихі часи війни. І такий захист приходить в образі Мадонни, яка накриває своїм покровом місто. Мадонна ніби ототожнюється з містом, стає з ним одним цілим.

Не випадково поняття міста та високого Жіночого Покровительства представлені в одній роботі. У давнину міста найчастіше присвячували жіночому божеству, без їхнього заступництва неможливо було успішне існування міста. На це вказують і назви міст, що отримали свою назву від богинь, наприклад, грецькі Афіни, індійська Калькутта, болгарська Софія. На це вказує і той факт, що центральний міський храм присвячувався богині-Матері Світу, а в християнську ранню епоху — Богородиці.

Наші пращури знали, що саме творча космічна сила Богині-Матері  творить світ, установлює порядок, гармонію та красу, а також захищає та зберігає його від  хаосу. Отже, і місто, як уособлення проявленого світу, також знаходиться під заступництвом Богині, його берегині та захисниці, яку ще називали «Непорушна Стіна». Така Богоматір Оранта зображена у Софійському соборі у Києві. М.К. Реріх писав про неї: «Непорушна Стіна Києво-Софійська стоїть і стоятиме. Все-таки Непорушна! Хто не пам’ятає цю Київську Святиню в усій Її візантійській величі, Її молитовно підняті руки, синювато-блакитний одяг, червоне царське взуття, за поясом білий плат, а на плечах і на голові три зірки».